Культ Світлової Матері

У кожної галактики є свої тіні, та є й свої джерела світла. Десь між руїнами загублених цивілізацій, у пилу розвалених станцій і в знову народжених зоряних містах народжується нова віра – тендітна, як промінь першого ранку, і небезпечна, як вибух наднової. Саме так, із шепоту фотонів і легенд про прадавні зорі, постає Культ Світлової Матері.

Пролог: коли світло набуває рис обличчя< ... Читати далі »

Планета, що не дозволяє заходити

У глибині одного з туманних рукавів, між непозначеними на старих картах карликовими зірками, лежить світ, який в офіційних реєстрах позначений сухим шифром. Але серед пілотів, вчених і тіньових мандрівників він має інше ім’я — Планета, що не дозволяє заходити.

У каталогах «Хронік Забутих Галактик» її орбіта прорізана червоними попереджувальними мітками. Вона не ... Читати далі »

Відбудова зруйнованих світів

Війна в масштабах галактики не закінчується залпом останнього флоту. Вона ще довго відлунює в зруйнованих орбітальних кільцях, у мовчазних містах без електрики, у холодних кратерах, де колись стояли куполи мегаполісів. Коли гармати, нарешті, замовкають, з’являється інше, набагато складніше запитання: що тепер робити з усім цим?

«Хроніки Забутих Галактик» говорять про часи ... Читати далі »

Істоти, що живуть поза потоком часу

Для більшості розумних істот час — це ріка. Вона тече з минулого в майбутнє, тягне нас за собою, не питаючи згоди, інколи заспокоює, інколи рве береги революціями та катастрофами. Ми старіємо разом із цією рікою, рахуємо роки, будуючи на її берегах міста, цивілізації й ілюзії стабільності.

Але в глибоких шарах Всесвіту, про які розповідають «Хроніки Забутих Галактик&raqu ... Читати далі »

ДНК міжзоряних націй

Коли перші космічні міста вийшли за межі рідних зірок, а колонії розкинулися по рукавах галактик, політичні карти перестали щось значити самі по собі. Лінії кордонів, кольори держав, герби й гімни — усе це виглядало дивно крихким на тлі туманностей і чорних порожнин між зорями.

Тоді з’явилося інше слово, що краще описувало масштаб нової епохи: міжзоряні нації. Не просто держав ... Читати далі »

Перший крок у четвертий вимір

Звичний Всесвіт здається нам завершеним. Три координати простору, одна стрілка часу, кілька зрозумілих напрямків: уперед, назад, вгору, вниз. Ми звикаємо до цієї матриці так, ніби це остання інстанція реальності. Але є епохи, коли людська уява раптом упирається в невидиму стіну. І тоді хтось запитує: «А що, як наш простір — це лише зріз чогось більшого?»

Історія першого ... Читати далі »

Всесвіт з мінливою історією

У нашому звичному світі минуле здається чимось твердим, холодним і незмінним. Воно вже сталося, воно вже записане, і все, що ми можемо робити, — це сперечатися про інтерпретації. Але у деяких гілках мультивсесвіту, про які шепочуть «Хроніки Забутих Галактик», історія поводиться зовсім інакше.

Там минуле не закривається. Воно пульсує.

Фа ... Читати далі »

Подорож крізь горизонт подій

У кожній цивілізації є межі, за які вона боїться навіть подумки зазирнути. Для давніх мореплавців це був край світу, де океан нібито падав у безодню. Для перших космонавтів — радіаційні пояси й темні ділянки орбіти. А для міжзоряних мандрівників епохи «Хронік Забутих Галактик» такою межею став горизонт подій.

Теоретики називали його кордоном, звідки не повертається світло ... Читати далі »

Повсякденність у нуль-g

Уявімо ранок, у якому не скрипить підлога, не гуде ліфт і не шарудить взуття по сходах. Немає навіть самого поняття «підлога». Є лише ти, тонкий шар атмосфери в гермокоридорах і безмежний космос за кількома шарами композиту. Тут пробудження починається не з того, що ти ставиш ноги на землю, а з того, що розстібаєш ремені та відштовхуєшся від стіни — відправляєш себе у перший за день короткий політ.

... Читати далі »

Перше заселення позазоряної системи

Коли людство вперше проклало курс не просто до іншої планети, а до іншої зорі, старі карти перестали працювати. Лінії орбіт, позначки колоній, назви станцій — усе це раптом зменшилося до маленького фрагмента у величезному чорному полотні. Те, що раніше називали «освоєним космосом», перетворилося на провулок біля дому, з якого хтось нарешті наважився вийти в незнайоме місто.

... Читати далі »