Майбутнє, де вона вже стала проблемою для історії

Кайра Велн не любила власних легенд.

Це не було кокетством. І не тією фальшивою скромністю, яку так обожнюють багаті виродки після третього келиха, коли їм хочеться, щоб їх вмовляли визнати очевидне. Ні. Кайра справді не любила легенди про себе, бо з досвіду знала: що красивіше люди переповідають твоє життя, то брудніше, болючіше і безглуздіше воно було насправді.

Чоловіки, жінки, тирани і ще один дуже поганий вибір

Після Накаара Кайра Велн почала підозрювати, що артефакт має не лише дивну фізику, а й вкрай поганий смак у терапії.

Замість того щоб дати їй бодай кілька днів на нормальний сон, добру їжу й усвідомлення того факту, що вона тепер буквально носить під шкірою технологію, за яку цивілізації охоче продавали б континенти разом із населенням, артефакт поводився як найгірш ... Читати далі »

Перша мрія юності: місто розкоші й морального розкладу

Кайра Велн ще в дитинстві вирішила, що якщо вже світобудова має таку підозрілу кількість планет, імперій, заборонених архівів і міст, куди “нормальним людям краще не потикатися”, то вона, звісно ж, побачить їх усі.

У ті роки вона ще вміла називати це романтикою.

Пізніше, коли з’явилися борги, шрами, замовники ... Читати далі »

Коли вмирає надія, знаходиться проблема гірша

Кайра Велн не вірила в долю.

Доля, на її думку, була вигадкою для людей, яким бракувало або сміливості визнати власну дурість, або фантазії, щоб придумати кращу відмовку. Якщо тебе зрадили — це не доля, це ти надто довірився комусь із гарними вилицями. Якщо твій корабель підбили — це не фатум, а недостатня підозріливість до ракет класу “земля-орбіта&rdquo ... Читати далі »

Печери, руїни і погані передчуття

Першою думкою Кайри Велн, коли вона ступила глибше в підземну залу, було не “я врятована”, не “це відкриття століття” і навіть не “оце я влипла”.

Першою думкою було: ці місця надто стараються бути сексуальними для братської могили.

Тепле вологе повітря ковзнуло по її шиї, ніби саме підземелля вир ... Читати далі »

Планета, яка явно не рада гостям

Кайра Велн ніколи не любила ранки після катастроф.

Не те щоб у неї був великий вибір для порівняння — катастрофи в її житті траплялися з підозрілою регулярністю, ніби всесвіт колись образився на неї за щось дуже особисте й відтоді вирішив виховувати її через ударну терапію. Але навіть у цьому сумнівному жанрі вона мала смаки. Якщо вже прокидатися серед уламків, то хоча б у присто ... Читати далі »

Аварія як форма самопізнання

Кайра Велн завжди вважала, що в неї рідкісний талант: входити в приміщення, де все вже давно йде шкереберть, і виглядати там так, ніби саме так і було задумано.

Дехто називав це професіоналізмом. Дехто — нахабством. Один колишній коханець, якого вона покинула на астероїдній станції без пального, документів і шансів на моральне відновлення, назвав це “хворобливим романом із ката ... Читати далі »

Курорт, де гості почуваються трохи нервово

Лея Вальмор не полетіла з Нара-7 одразу.

Теоретично вона могла.

У неї був храм, що виявився не храмом, а знервованим військовим комплексом із гострим характером і ще гострішими протоколами. У неї був Сторож — старий бойовий ШІ, який пережив колонію, її смерть, її деградацію в релігію, кілька століть людського ідіотизму і тепер дививс ... Читати далі »

Королева вечері, на яку краще не запізнюватися

У будь-якої влади є один незручний момент, коли її вже не можна сховати за красивими словами, але ще рано вважати остаточною.

Саме в цій тріщині влада або цементується, або тріскає назавжди.

Після ночі дронів, принижених жерців, куховарок із новим почуттям історичної справедливості й чоловіків, які раптово навчилися відступати від мета ... Читати далі »

Поганий день для людожерів і чудовий день для дронів

Найбільш принизливі революції починаються не з фанфар.

Вони починаються з того незручного моменту, коли люди, які роками вважали себе порядком світу, раптом бачать, що світ чудово рухається і без їхнього дозволу. Ще гірше — коли рухається краще. Особливо якщо цей рух організовує жінка, яку вчора дехто хотів урочисто подати з цитрусовою сіллю, а сьогодні вона с ... Читати далі »