Коридор станції без координат сяє так, ніби його будували для богів, але забули підключити здоровий глузд. За панорамним вікном — не космос, а нікуди: холодна порожнеча, уламки реальності й туман, що продає знижку на сенс життя. Дівчата в світлих футуристичних образах і неземні істоти спокійно дивляться в безодню, ніби це звичайний вівторок. Сумно, розкішно й трохи смішно — саме так виглядає кінець маршруту, коли навігатор теж здався. І архів мовчить, бо навіть йому вже соромно це пояснювати...