За панорамним вікном, що веде просто в нікуди, тягнеться бездоганна орбіта без права на повернення. Дві мандрівниці милуються холодною красою космосу, поки дивакуваті прибульці святкують подорож, маршрут якої ніхто не затвердив. Зоряні маяки блимають урочисто й абсолютно марно, а розкішна станція доводить: навіть остаточна втрата курсу може виглядати як реклама найдорожчої відпустки у Всесвіті. Тут сарказм подають у кришталевих келихах, а квиток назад давно списали як зайву розкіш. І без паніки.