Є в космосі особливий різновид іронії, настільки витончений, що людству варто було б давно визнати його окремою фундаментальною силою. Ми дивимося в небо, шукаємо світло, вимірюємо його, розкладаємо на спектри, полюємо на найслабші фотони, ніби це останні свідки великого злочину, а потім з’ясовується, що наймасивніша частина Всесвіту взагалі не збирається нам світити. Вона не горить, не мерехтить, не позує перед телескопами, не дає красивих знімків для обкла ... Читати далі »