Пролог. Коли Всесвіт дивиться у дзеркало і не впізнає себе

Уявіть цивілізацію, де кожна людина має двійника. Не генетичного клона, не цифрову копію й навіть не альтернативну версію себе з трохи менш катастрофічними життєвими рішеннями. Йдеться про повноцінне суспільство, що існує по інший бік реальності, повторюючи наші міста, держави, війни, кохання, економічні кризи й безглузді політичні обіцянки. Але з однією маленькою відмінністю: усе там відбувається навпаки.

Там перемо ... Читати далі »

У холодних війнах міжзоряного масштабу найнебезпечніша зброя — не зоряний крейсер, не квантова боєголовка й навіть не флот, здатний перетворити планету на хмару історичних спогадів. Найнебезпечніша зброя — дипломат, який запізнився на переговори, бо хтось вимкнув штучну гравітацію в його кабінеті.

Вступ. Там, де навіть війна боїться впасти

Уявіть собі величезну космічну станцію, що повільно обертається між двома ворожими зоряними імперіями. За її ... Читати далі »

Пролог. Коли Всесвіт ще не знав поганих слів

Колись давно, задовго до того, як міжзоряні імперії почали підписувати мирні договори, порушувати їх і називати це «особливостями дипломатичного процесу», Всесвіт був напрочуд мовчазним місцем.

Зорі народжувалися без фанфар. Планети зіштовхувалися без офіційних протестів. Чорні діри поглинали цілі зоряні системи, навіть не спромігшись повідомити постраждалим про зміни в умовах обслуговування.

А живі істоти, які ... Читати далі »

У темних закутках Галактики продається все: викрадені особистості, заборонені програми, ключі до планетарних оборонних систем і навіть алгоритми, здатні переписати минуле. Тут совість давно стала платною підпискою, а смерть вважається лише прикрою помилкою програмного забезпечення.

Вступ. Ласкаво просимо на базар, де навіть ваша душа має серійний номер

Кажуть, у Всесвіті немає нічого безкоштовного. Навіть чорні діри беруть плату за вхід, щоправда, назад уже нікого не випуска ... Читати далі »

Десь між рукавами забутих галактик існує торговельна станція, на якій продають не просто стародавні технології, заборонені реліквії чи уламки мертвих цивілізацій. Тут торгують речами, які дихають, думають, пам'ятають, ненавидять і часом убивають своїх власників. Ласкаво просимо на Базар живих артефактів — єдине місце у відомому космосі, де ваш гаманець може втекти раніше за вас, а придбана прикраса здатна подати заяву на розлучення.

1. Торговельна станція, якої немає на жод ... Читати далі »

Є мандрівники, які шукають нові світи. Є ті, хто тікає від старих. А є такі, що просто одного ранку прокинулися, подивилися на нескінченне небо й зрозуміли: залишатися на місці — теж різновид повільної смерті. Саме про них народжуються вірші, які не поміщаються між сторінками, бо їхні рядки простягаються від однієї галактики до іншої.

Пролог. Поезія починається там, де закінчується карта

У кожної цивілізації є свої герої. Одні завойовують імперії, інші ... Читати далі »

У Галактиці, де можна продати все — від уламка загиблої цивілізації до останнього спогаду померлого імператора, — існує професія, представники якої примудряються одночасно бути героями, злочинцями, археологами й потенційними пацієнтами психіатричних клінік. Це мисливці за артефактами. І раз на кілька галактичних циклів вони збираються разом, щоб визначити найкращого. Зазвичай після такого змагання доводиться перемальовувати зоряні карти, переписувати страхові договори та пояснюват ... Читати далі »

У Всесвіті існують технології, які дозволяють долати міжзоряні відстані, обманювати час і порушувати звичні уявлення про простір. Але є одна річ, із якою не варто жартувати навіть найвідчайдушнішим інженерам галактики, — сингулярність. Особливо коли вона працює за кілька метрів від вашої каюти, живиться енергією викривленого простору й має технічний паспорт, остання сторінка якого присвячена оформленню посмертних компенсацій.

1. Вступ: коли швидкість світла стає недостатньою ... Читати далі »

У галактиці, де мільярди цивілізацій навчилися будувати зоряні кораблі, розривати простір і продавати безсмертя в кредит, досі існують істоти, які переконані: справжні боги ніколи не дозволяють себе побачити. Вони називають себе Дітьми темної матерії. Їхні храми не відкидають тіней, їхні пророки розмовляють із порожнечею, а їхні найвідданіші послідовники одного дня просто зникають. Найгірше те, що іноді порожнеча відповідає.

1. Релігія, яку неможливо освітити

Уявіть цивіліза ... Читати далі »

У Всесвіті існують планети, на які заборонено висаджуватися через радіацію, смертельні віруси, нестабільну гравітацію або надмірну концентрацію місцевих політиків. Але є один світ, де небезпека набагато страшніша. Там ваша тінь може одного дня вирішити, що більше не потребує господаря. І найнеприємніше — вона матиме для цього досить переконливі аргументи.

1. Світ, який навчився боятися власного світла

Десь на периферії давно забутого зоряного скупчення, за межами торго ... Читати далі »