У забутих секторах галактики існує старий жарт: якщо істота має дві руки, дві ноги й обличчя, не поспішай тиснути їй руку. Можливо, це просто ввічлива оболонка, яку вона вдягнула, щоб ти не кричав під час знайомства.

Гібриди, що не мають форм, народилися не як раса у звичному сенсі. У них не було батьківщини, прапора, гімну, непотрібного парламенту й міністерства, яке б урочисто розкрадало бюджет на “підтримку морфологічн ... Читати далі »

Світ майбутнього любить повторювати, що він став гуманнішим, розумнішим і технологічно досконалішим. Це дуже зручно говорити вголос, особливо коли за стінами блискучих генетичних інститутів чергують дрони-наглядачі, а в підземних архівах зберігаються списки тих, кому офіційно дозволено бути кращою версією живої істоти. Бо варто лише трохи придивитися до будь-якої великої міжзоряної цивілізації, і виявиться, що стара добра нерівність нікуди не поділася. Вона просто ... Читати далі »

Чужі риси у людських поколіннях

Є сімейні історії, які передаються від бабусі до онуків разом із сервізом, що “на свята”, і є сімейні історії, які передаються разом із дивною зіницею, слухом на ультразвук та вмінням відчувати брехню так, ніби вона пахне паленим пластиком. У “Хроніках Забутих Галактик” ми називаємо це просто: чужі риси, що вростають у людські покоління. А офіційні інстанції називають це складніше: “позапланов ... Читати далі »

Етика змішування рас

Космічна генетика має одну незручну звичку: вона не питає, чи готові ми морально до того, що технічно вже вміємо. У лабораторіях з холодними лампами і теплими грантами змішування рас давно перестало бути “теоретичним ризиком” і стало буденністю, як оновлення прошивки — тільки з живими істотами, їхніми сім’ями та історіями. Гібриди народжуються не лише від кохання, дипломатії чи випадкових аварій у гіперпростор ... Читати далі »

Гени, що не підкоряються біології

У кожній пристойній імперії є три святі речі: податки, протоколи й віра, що природу можна зламати інструкцією. А якщо імперія космічна, то додається четверта — генетика. Бо що може бути спокусливішим за думку: «ми перепишемо життя так само легко, як переписуємо звіт про витрати на антиметеоритний щит»?

Саме тут і починаються історії про гени, що не підкоряються біоло ... Читати далі »

Народження першої гібридної цивілізації

Пролог: як Всесвіт винайшов “спільний проєкт” і одразу пожалкував

У космосі є два типи подій: ті, що стаються випадково, і ті, що випадково оформлюють як “стратегічну ініціативу”. Народження першої гібридної цивілізації, звісно, офіційно належить до другого типу. Бо якщо вже у Всесвіті щось пішло не за планом, комусь обов’язково треба видат ... Читати далі »

Модифікація людського геному для космосу

Коли людство вперше вилізло за межі атмосфери, воно швидко зрозуміло дві речі. Перша: космос не вражається нашими промовами. Друга: тіло, зібране під м’яку гравітацію, щедрий кисень і ввічливу радіацію рідної планети, у вакуумі поводиться як турист без гіда, без мапи й без штанів — тобто дуже недовго і з дивним виразом обличчя.

У «Хроніках Забутих Галактик&raq ... Читати далі »

Живі лабораторії чужих рас

Є дві категорії істот у Галактиці: ті, хто вірить у «природний шлях еволюції», і ті, хто хоча б раз бачив, як природний шлях еволюції намагається вирішити проблему радіації, вакууму та чужої атмосфери одночасно. Перші зазвичай пишуть маніфести. Другі — пишуть технічні умови, ставлять печатку «терміново» й перетворюють власний вид на переносний експеримент.

Гібри ... Читати далі »

Генетичні союзи між видами

Пролог: коли ДНК стає договором

У старих космічних хроніках дипломатія завжди виглядала однаково: зали під куполами, перекладачі, печатки на металевих пластинах, присяги, що пахнуть озоном і страхом. Але справжня дипломатія майбутнього часто не має ні столів, ні прапорів. Вона починається там, де закінчується мова, і де жоден посол не ризикне сказати «ми однакові». Вона ... Читати далі »

Гібридизація світлових істот

Коли перші астробіологи зафіксували прояви світлових істот, вони вважали їх чистими енергетичними феноменами: згустками фотонів, впорядкованими дивним чином. Їм здавалося, що там немає «тіла», немає клітин, немає ДНК. Лише сяйво, поля, коливання. Але чим довше цивілізації спостерігали за цими формами життя, тим очевиднішим ставало: світлові істоти мають власну генетику — просто вона не вписується в класичні ... Читати далі »