Таємниця чорного бога вакууму

Кажуть, у міжгалактичному просторі є місця, де навіть світло поводиться ввічливо: не лізе, не підслуховує, не намагається робити вигляд, що воно тут головне. Там немає зірок поблизу, немає туманностей, немає “історичних маршрутом для туристів”. Є лише вакуум — чесний, холодний і такий порожній, що будь-яка думка в ньому звучить як погано налаштований двигун. Саме там, у великій темній паузі між світами, нар ... Читати далі »

Балада про останнього зоряного дракона

Кажуть, що в інших галактиках легенди не розповідають — ними дихають. Вони осідають на обшивці кораблів тонким пилом, забиваються в фільтри, ховаються в шумі радіоефіру й часом так нахабно лізуть у бортові журнали, що капітани присягаються: «це не я писав, це Всесвіт підсунув». І якщо десь існує міф, який уперто не хоче померти навіть після того, як на нього наклали три грифи секретності, два подат ... Читати далі »

Сага палаючих супутників

Є легенди, які розповідають біля вогнища, щоб зігрітися. А є легенди, які самі є вогнем — і гріють не тіло, а пам’ять. Сага палаючих супутників належить до других. Її переказують у різних галактиках різними мовами, але всюди вона звучить однаково тривожно: як шурхіт попелу в невагомості, як скрегіт орбіт, що зміщуються від одного слова, як шепіт світла, якому боляче бути прекрасним.

... Читати далі »

Міф про корабель-тінь

У кожній галактиці є легенда, яку не вивчають у навігаційних академіях, але яку шепочуть пілоти в найдальших доках. Вона не має єдиного тексту, не має канонічної версії, і все ж її впізнають з першого речення — як упізнають холод у кістках, коли в повітрі раптом стає занадто тихо. Це міф про корабель-тінь: судно, яке не відкидає світла, не залишає сліду, не має порту приписки і, кажуть, не має живого екіпажу.

... Читати далі »

Легенда про криштальну діру

У деяких галактиках діри боялись. У інших — поклонялися їм як богам руйнування. Але тільки одна легенда говорила про діру як про кристал. Про порожнечу, що світиться, як огранений діамант, і співає голосами цілих цивілізацій. У хроніках далеких зоряних народів вона відома як Кристальна Діра — космічний феномен, який одночасно пожирає світло й зберігає його у бездоганних гранях часу.

... Читати далі »

Пісня про перший зоряний ранок

Пролог: там, де ще не було ранку

Колись, у часи, про які не пам’ятають ні хронологи, ні каталоги туманностей, у Всесвіті не існувало жодного ранку. Не було схід сонця, не було блакитних небес, не було навіть тієї звичної нам межі між ніччю і днем. Був тільки повільний, безмежний морок, у якому ще не вирішено, що таке світло, час і пробудження.

... Читати далі »