Легенда про синій світ

У нашому секторі галактики є речі, про які говорять пошепки. Не тому, що за це штрафують (хоч інколи й так), а тому, що ці речі надто людські, аж незручно. Одна з них — легенда про синій світ. Планета, де океан не був «ресурсом категорії А», де вода не зберігалася в опломбованих капсулах, а просто… падала з неба. Абсурдна розкіш, погодьтесь. Хтось скаже: міф для стажерів, щоб ті не втекли з флоту після перш ... Читати далі »

Архіви зруйнованої цивілізації

Ми давно звикли думати про Землю як про дім. Як про місце, де людина навчилася називати речі своїми іменами, а потім — швидко і з натхненням — вигадала для них рекламні слогани, політичні гасла та паролі на восьми символах. Але у “Хроніках втраченої Землі” є один принцип: дім не зникає, він просто змінює статус у системі. Іноді — на “архівовано”. Іноді — на “видалено, ал ... Читати далі »

Хроніка втечі людства

Втеча людства з Землі стала не кінцем дому, а початком космічної пам’яті: шлях крізь голод, шторм і мовчання, де вціліла надія та мова предків навіки.

Пролог: планета, що перестала бути обіцянкою

Колись Земля була не просто світом — вона була доказом, що життя може бути щедрим. Океани тримали в собі тепло й міфи, ліси дихали так повно, ніб ... Читати далі »

Останній сигнал із Сонячної системи

У більшості зоряних цивілізацій є свої легенди про початок. У когось це спалах першої зорі. У когось — вихід із океанів на сушу. У когось — момент, коли вони вперше почули голос інших світів.

Але в «Хроніках втраченої Землі» все інакше. Тут точкою відліку часто стає не народження, а кінець. Не перший сигнал, а останній.

Де ... Читати далі »

Земля, яку ми пам’ятаємо

Пролог: планета, що стала спогадом

Колись її можна було побачити з будь-якого подвір’я. Вона лежала під ногами, шелестіла травою, шуміла містами, дихала морями. Земля була настільки близькою, що здавалася вічною. Вона була не просто планетою — вона була мовчазним центром усіх історій, що ми розповідали одне одному.

Тепер же, у час ... Читати далі »