Серце Сонячної системи, або інструкція з неправильного щастя

Щасливий кінець не настав.

Це було перше, що Макс Орлик зрозумів після Плутона.

Він прокинувся на борту «Непристойної Надії» від того, що корабель стогнав, Гектор сварився з системою вентиляції, а Лія спала поруч у кріслі так, ніби могла прокинутися, вбити трьох людей, поцілувати четвертого й знову заснути без зайвого драматизму.

Щасливі кінці уявляються інакше.

... Читати далі »

Найглибший сервіс у галактиці

Після підписання мирної угоди “Горизонт подій” не вибухнув.

Це вже вважалося успіхом.

У нормальних місцях після історичного миру відкривали меморіальні дошки, виголошували промови, будували арки перемоги й запускали феєрверки. На “Горизонті подій” спершу перевірили, чи ніхто не заховав у феєрверках старий військовий протокол, чи не має арка перемоги прихованого права власності, а меморіальна дошка — дрібного ... Читати далі »

Плутон: ображений край системи

Плутон зустрів їх не як планета.

Він зустрів їх як людина, яку не запросили на сімейне свято, а потім ще й попросили принести стільці.

Темний, маленький, крижаний і віддалений, він висів у чорній глибині за Нептуном, майже на краю звичного людського уявлення про Сонячну систему. Сонце тут було не владикою, не божественним прожектором, не джерелом життя, не спонсором сезонних катастроф. Воно було просто далекою зіркою. Холодною крапкою, ... Читати далі »

Мир, смерть і контракт дрібним шрифтом

Мир на “Горизонті подій” почався зі скандалу через шрифт.

Це було навіть красиво у своїй жалюгідності.

Після трупа у VIP-джакузі, воскреслого адмірала, бухгалтерії гріха, ночі довгих щупалець, повстання персоналу, закоханої чорної діри й кавового автомата з революційною свідомістю, галактична дипломатія нарешті повернулася до свого природного стану: троє юристів кричали одне на одного через пункт дванадцять, підпункт ... Читати далі »

Нептун: синя безодня і дуже холодна правда

Нептун не виглядав як планета.

Він виглядав як кінець думки.

Синя куля висіла попереду, глибока й холодна, ніби хтось узяв усі океани, які людство колись втратило, усі сни, які не збулися, усі слова, які ніхто не наважився сказати, і стиснув їх у мовчазний гігантський погляд. Він не сяяв, як Сатурн. Не гіпнотизував бурею, як Юпітер. Не прикидався курортом, як Венера, і не продавав майбутнє, як Марс. Нептун просто чекав.

Кохання на краю сингулярності

Після повстання персоналу “Горизонт подій” уперше за багато років прокинувся не як станція, а як місце, яке мало власну думку.

Це була жахлива новина.

Бо місця з власною думкою зазвичай або стають домом, або починають вимагати ремонт, повагу й окремий бюджет на моральне відновлення. “Горизонт подій”, на жаль, вимагав усе одразу. І ще каву.

Кавовий автомат у секторі персоналу, який напередодні став символом ... Читати далі »

Уран: планета, над якою всі жартують, але дарма

Уран був першим місцем у Сонячній системі, яке зустріло Макса Орлика не рекламою, не митницею і не погрозою смерті.

Він зустрів його мовчанням.

Після Землі, що продавала майбутнє в розстрочку, після Меркурія, де навіть спека мала трудовий контракт, після Венери з її парфумованими зрадами, Марса з революційною калюжею, Церери з кабаре серед уламків, Юпітера зі спонсорованими бурями й Сатурна, де щастя виставляли на аукці ... Читати далі »

Повстання персоналу

На “Горизонті подій” бунт почався не з пострілів.

Не з вибуху в реакторному секторі. Не з крику на центральній палубі. Не з урочистого маніфесту, виголошеного кимось у плащі на тлі чорної діри. І навіть не з того, що один із дипломатів нарешті вирішив назвати іншого тим словом, яке тримав під язиком від початку конференції.

Бунт почався з того, що кавовий автомат відмовився працювати.

Це була дрібниця.

Принаймні Рікс Ва ... Читати далі »

Сатурн: кільця, розкіш і моральна порожнеча

Сатурн був настільки красивий, що це одразу викликало підозру.

Макс Орлик уже навчився: якщо планета виглядає занадто добре, значить, десь поруч є або смертельна атмосфера, або релігійний культ, або аукціон, де продають твоє майбутнє людям із бездоганним манікюром.

Після Юпітера все мало б здаватися меншим. Але Сатурн не намагався бути великим у юпітеріанському сенсі. Він не тиснув масою, не дивився бурею, не вимагав, щоб п ... Читати далі »

Ніч довгих щупалець

Після “Бухгалтерії гріха” станція “Горизонт подій” зробила те, що найкраще вміла після майже-катастроф, майже-вбивств, майже-містичних прозрінь і майже-банкрутства.

Вона влаштувала прийом.

Бо якщо Всесвіт падає в чорну діру, справжня цивілізація спершу накриває стіл, виставляє шампанське, підписує відмову від відповідальності й питає, чи бажаєте ви номер із видом на власний моральний розпад.

Гала-вечір називався &ld ... Читати далі »