Сатурн: кільця, розкіш і моральна порожнеча

Сатурн був настільки красивий, що це одразу викликало підозру.

Макс Орлик уже навчився: якщо планета виглядає занадто добре, значить, десь поруч є або смертельна атмосфера, або релігійний культ, або аукціон, де продають твоє майбутнє людям із бездоганним манікюром.

Після Юпітера все мало б здаватися меншим. Але Сатурн не намагався бути великим у юпітеріанському сенсі. Він не тиснув масою, не дивився бурею, не вимагав, щоб п ... Читати далі »

Ніч довгих щупалець

Після “Бухгалтерії гріха” станція “Горизонт подій” зробила те, що найкраще вміла після майже-катастроф, майже-вбивств, майже-містичних прозрінь і майже-банкрутства.

Вона влаштувала прийом.

Бо якщо Всесвіт падає в чорну діру, справжня цивілізація спершу накриває стіл, виставляє шампанське, підписує відмову від відповідальності й питає, чи бажаєте ви номер із видом на власний моральний розпад.

Гала-вечір називався &ld ... Читати далі »

Юпітер: там, де навіть бурі мають спонсорів

Юпітер не наближався.

Він насувався.

Велетенська смугаста куля росла в ілюмінаторі «Непристойної Надії», як бог, який давно перестав відповідати на молитви, але все ще приймає пожертви. Помаранчеві, білі, бурі й золоті пояси крутилися повільно, гіпнотично, з тією байдужою величчю, яку можуть дозволити собі лише газові гіганти, дуже старі імперії й люди, що ніколи не платили за власні помилки.

Бухгалтерія гріха

Після того як чорна діра подивилася в душі всім присутнім і майже нікого не з’їла, на станції “Горизонт подій” запанував дивний спокій.

Не добрий.

Не світлий.

Не той, після якого хочеться вийти на балкон, вдихнути зоряне повітря й подумати про майбутнє без боргів, війни та підозрілих плям у VIP-джакузі.

Це був спокій, схожий на паузу між двома ударами ножем, коли перший уже увійшов, другий ще ні, а ти маєш кілька се ... Читати далі »

Церера: маленька планета з великим комплексом неповноцінності

Церера образилася на Всесвіт задовго до того, як Макс Орлик дізнався про її існування.

І, якщо чесно, мала на це певні підстави.

У Сонячній системі всі любили великі речі. Юпітер — величезний газовий тиран із бурею розміром із кілька дурних цивілізацій. Сатурн — пихатий красень із кільцями, як у моделі після дорогого розлучення. Марс — червоний, драматичний, політично нестабільний. Венера ... Читати далі »

Чорна діра дивиться в душу

Коли на всіх екранах станції з’явилося обличчя адмірала Кросса, “Горизонт подій” на мить перестав бути борделем, казино, дипломатичним притоном і найдорожчою помилкою в житті Рікса Вальдара.

Він став мавзолеєм із гарним освітленням.

Старий адмірал дивився з екранів так, ніби смерть була дрібною технічною несправністю, яку він давно подав у ремонт. Його обличчя мало колір холодного попелу, губи — тонкі, очі — бл ... Читати далі »

Марс: червона планета, червоні очі, червоні прапори

Марс здалеку був прекрасний.

Це вже ставало поганою ознакою.

Після Венери Макс Орлик почав із підозрою ставитися до всього, що виглядало надто красиво з космосу. Венера була золотистою богинею, яка зберігала під сукнею кислотну смерть і аристократичні травми. Меркурій сяяв, як монета в руці божевільного інвестора, але зблизька намагався підсмажити гостей до стану філософського попелу. Земля взагалі мала нахабство ви ... Читати далі »

Андроїд, який хотів любові, але отримав інструкцію

Старий гравітаційний сектор станції “Горизонт подій” пахнув металом, пилом і поганими рішеннями, які колись називали інженерними.

Рікс Вальдар ішов першим, хоча це було безглуздо. Він не мав ні найкращої зброї, ні найкращої броні, ні навіть найкращого розуміння того, куди вони йдуть. Але він був власником станції, а власники, як пояснила йому Селеста, мають іти попереду хоча б для того, щоб персонал знав, у кого ... Читати далі »

Венера: рай для багатих і пекло з хорошим інтер’єром

Венера зустріла їх так, як зазвичай зустрічають дуже багаті люди: красиво, отруйно й із прихованим пунктом у договорі.

З ілюмінатора «Непристойної Надії» планета виглядала не як пекло, а як перлина, загорнута в золотисто-молочні хмари. Вона сяяла м’яко, майже ніжно, ніби сором’язлива богиня, яка ніколи не розповідала туристам, що під її хмарним платтям — атмосфера, здатн ... Читати далі »

Перше тіло у VIP-джакузі

Мертве тіло в VIP-джакузі — це завжди проблема.

Не моральна, звісно. Мораль на “Горизонті подій” здавалася в оренду погодинно, причому з передоплатою й заставою за пошкодження совісті. Проблема була адміністративна, дипломатична, санітарна, фінансова і, як дуже швидко зрозумів Рікс Вальдар, ще й естетична.

Бо мертві тіла рідко пасують до інтер’єру.

Особливо коли інтер’єр коштує більше, ніж три прикордонні ... Читати далі »