Темрява як акт милосердя

Темрява на Ауреліоні виявилася не порожнечею.

Вона була дзеркалом.

Коли Остання Зірка пішла, столиця Конфедерації перестала виглядати божественною. Без золотого сяйва, без нескінченного блиску куполів, без рекламних голограм про стабільність, без сакрального світла на обличчях політиків місто стало просто містом. Великим. Виснаженим. Переляканим. Занадто красивим у руїнах і занадто чесним у темряві.

Ауреліон лежав під “Сороковою ... Читати далі »

Коли світло вирішило піти

Ауреліон уперше за тисячу років побачив ніч.

Не штучну ніч, яку в дорогих житлових куполах вмикали за розкладом, щоб втомлені сенатори могли переконати свої тіла, що вони ще належать природі. Не театральну ніч у садах Елізіуму-9, де зорі програмували так, щоб вони падали рівно під поцілунок або вигідну політичну розмову. Не ніч прикордонних планет, де темрява була чесною, холодною і часом голодною.

Це була справжня ніч.

Вона прийшла ... Читати далі »

Зрада в дуже дорогому костюмі

Каель Варн зрадив не одразу.

Це, мабуть, найбільше й ображало.

Еліана могла б пробачити грубу зраду. Ну, не пробачити, звісно. Вона взагалі не любила це слово: у ньому було забагато церковного пилу й замало практичної користі. Але грубу зраду можна було поважати як явище. Вона чесна у своїй огидності: ніж у спину, постріл із темряви, отрута в келиху, двері, що зачиняються перед носом. Класика. Нудна, але зрозуміла.

Каель зраджува ... Читати далі »

Сестра в золотій клітці

Плазмова артерія не була коридором.

Коридори створюють для людей. Для їхніх ніг, страхів, втеч, службових інструкцій і табличок “не входити”, які людство, звісно, читає як запрошення. Плазмова артерія була створена не для людей. Вона була шрамом, залишеним у тілі Ауреліона в той день, коли Конфедерація вперше навчилася тримати Зірку на повідку й назвала це технічним проривом, бо &ld ... Читати далі »

Бал лицемірів

Бал почався за три години після того, як Еліана Рут почула голос мертвої матері в серці живої Зірки.

Для нормальної цивілізації цього було б достатньо, щоб скасувати всі урочистості, закрити храми, викликати вчених, священників, психологів і, можливо, когось із відром холодної води для правлячої верхівки. Але Галактична Конфедерація не була нормальною цивілізацією. Вона була політичним механізмом, який у ... Читати далі »

Голос матері в серці реактора

Після стрілянини в нижніх доках Ауреліона Еліана зробила три висновки.

Перший: охоронці дому Варнів стріляли краще, ніж більшість найманців прикордоння, але гірше, ніж люди, які справді хочуть жити.

Другий: звільнена біоістота з вантажного ліфта виявилася напрочуд корисною союзницею, якщо не звертати уваги на те, що вона мала забагато зубів, недостатнь ... Читати далі »

Архів живих експериментів

Ауреліон мав нижні доки.

Це було дивно, майже непристойно, бо столиця Конфедерації дуже старалася робити вигляд, що в неї немає нічого нижнього. Ні нижніх районів, ні нижніх інстинктів, ні нижніх моральних поверхів. У рекламних голограмах Ауреліон завжди показували згори: золоті шпилі, білі куполи, сонячні сади, Сенатська цитадель, Остання Зірка в прозорій сфері, щасливі громадяни, які усміхаються так, ніби їх щойно попросили не думати про податки.< ... Читати далі »

Курорт для тих, хто пережив совість

Елізіум-9 не був курортом у звичайному сенсі.

Звичайний курорт — це місце, куди люди тікають від роботи, поганої погоди, родичів і власної біографії. Елізіум-9 був місцем, куди тікали ті, хто вже встиг утекти від усього: від старості, закону, моралі, пам’яті, природної смерті й кількох цілком заслужених трибуналів.

Він висів у високій орбіті над Ауреліоном, трохи осторонь головних транспортних потоків, за прозорим кільц ... Читати далі »

Каель Варн, або причина не довіряти красивим чоловікам

Каель Варн стояв у каюті “Сорокової вдови” так, ніби навіть аварійне освітлення мало перед ним вибачитися за недостатньо шляхетний відтінок.

Це дратувало Еліану.

Не сам факт, що він стояв. Не те, що він вторгся на її корабель із даними про Міру, пропозицією викрасти Останню Зірку й обличчям, яке, ймовірно, колись стане причиною чиєїсь громадянської війни. Дратувало інше: він виглядав доречно. У старій ... Читати далі »

Жінка, яку не варто наймати, якщо хочеш вижити

Мертвий імператор лежав у центрі мавзолею з таким виразом обличчя, ніби навіть після смерті був незадоволений якістю обслуговування.

Це дуже личило Його Вічній Величності Корвіну Третьому, Правителю Семи Спіралей, Переможцю Трьох Повстань, Покровителю Науки, Винищувачу Невдячних Колоній і людині, яка за життя наказала спорудити собі гробницю розміром із невелику провінцію. Мабуть, щоб після смерті ніхто не сплутав його з кимось ... Читати далі »