Епілог. Тиша після катастрофи

Тиша після катастрофи ніколи не буває справжньою.

Вона тільки здається тишею людям, які звикли міряти світ вибухами, сиренами, наказами, прокльонами, пострілами, падінням імперських гербів і короткими, дуже чесними звуками, з якими дорогі двері вилітають із петель. Насправді після катастрофи завжди шумно. Просто шум змінює форму.

На Ауреліоні тепер шуміли генератори.

Шуміли натовпи на площах.

Шуміли лікарні, де медики, яким ще вчора наказували економити енергію для верхніх районів, сьогодні вперше за багато років мали доступ до приватних резервів домів-засновників і, судячи з неофіційних повідомлень, використовували їх із тією насолодою, з якою святі в давніх міфах палили храми лицемірів.

Шуміли техніки, що вручну відкривали вузли, перепаювали лінії, сварилися з аристократичними системами доступу й казали такі слова, від яких навіть Нокс кілька разів зупиняв запис, аби “не перевантажувати естетичний модуль нецензурною красою”.

Шуміли нижні квартали, які вперше не чекали наказу згори.

Шуміли верхні палаци, де власники раптом виявили, що “приватна власність” звучить значно менш священно, коли натовп під воротами має карту ваших батарей, список ваших злочинів і дуже поганий настрій після тисячі років тарифної політики.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/kohanka-ostanno-zrki-b457944?c=5103047