Епілог. Після перемоги, яка більше схожа на вирок

Перемога на Карат-9 не мала нічого спільного з тими перемогами, які людство любить друкувати на пам’ятних плакетках, супроводжувати пафосною музикою і виголошувати через трибуну голосом, натренованим на слово «обов’язок». Тут не було параду. Не було красиво вишикуваних тих, хто вижив. Не було командирів із чистими обличчями, які говорять про складну, але необхідну ціну миру. Мир на ... Читати далі »

Частина Х. Штурм бази, падіння ілюзій і дуже поганий день для колонізаторів

База «Тірекс» почала вмирати ще до того, як це помітили її мешканці.

Так завжди буває з системами, які занадто довго плутають контроль із розумом. Зовні все ще блимають лампи. По коридорах ідуть люди в випрасуваній формі. Дрони чемно рухаються по маршрутах. У штабі хтось наливає собі каву перед великою операцією, і аромат напою нав ... Читати далі »

Частина ІХ. Великий план великого винищення

На базі «Тірекс» слово «мир» завжди вимовляли так, ніби це дуже крихка річ, яку треба захищати артилерією, авіацією, токсичними аерозолями й кількома видами виправдань одночасно. Рея вже встигла звикнути до цього місцевого стилю гуманізму: чим більший злочин готували, тим лагіднішими ставали формулювання. Знищення гнізд? Локальна нейтралізація загрози. Випалювання живих коридорів евакуац ... Читати далі »

Частина VІІІ. Флірт, зрада і ще трохи воєнних злочинів

Після того як екіпаж остаточно перестав бути екіпажем, база «Тірекс» навіть не змінила ритму. Це теж було образливо. Людина, коли в ній щось ламається, принаймні на мить збивається з кроку, втрачає дихання, забуває, навіщо зайшла в кімнату, мовчить трохи довше, ніж треба. Система ж робить інакше. Вона ковтає будь-який розрив, будь-яку зраду, будь-яку особисту катастрофу й далі гуде вентил ... Читати далі »

Частина VІІ. Джунглі теж мають почуття, і головне з них — ненависть до загарбників

Після розколу екіпажу база «Тірекс» почала здаватися ще стерильнішою, ще випрасуванішою і ще огиднішою в цій своїй акуратності. Коли люди брешуть дрібно, навколо них завжди лишається трохи безладу. Коли ж брешуть системно, все блищить. Підлоги вимиті. Звіти вичитані. Шоломи стоять рівно. Кров уже зтерли. Лишився тільки правильний термін у внутрішньому кан ... Читати далі »

Частина VІ. Розкол екіпажу, або як любов до порядку перетворює людей на меблі режиму

Після східної операції база «Тірекс» почала пахнути не просто дезінфекцією, паливом і мокрим металом. До цього вже звичного набору додався ще один тонкий, дуже впізнаваний запах — запах людей, які чудово знають, що скоїли щось бридке, але вже встигли знайти для цього службову назву і тепер чекають, що самі повірять у неї раніше за інших.

... Читати далі »

Частина V. Необхідні заходи, від яких хочеться когось викинути в шлюз

На «Тірексі» любили правильні слова.

Правильні слова тут взагалі були чимось середнім між бронею, парфумом і релігією. Їх носили так само акуратно, як форму. Ними прикривалися так само вправно, як щитами. Вони завжди були під рукою, коли треба було перетворити щось криваве, брудне й морально слизьке на щось, ... Читати далі »

Частина ІV. Самиця зграї і дві жінки, які нарешті побачили справжню сторону війни

На базі «Тірекс» брехня дозрівала швидко. Їй навіть не потрібен був добрий ґрунт — вистачало бетону, гермодверей і людей, які занадто довго жили в системі, де правду спочатку класифікують, потім стерилізують, а вже потім, якщо дуже пощастить, показують комусь у безпечній версії. До ранку четвертого дня Рея вже знала просту річ: ... Читати далі »

Частина ІІІ. Анатомія брехні в польових умовах

Після першого виходу в джунглі база «Тірекс» остаточно перестала вдавати із себе науковий об’єкт із прикрими ускладненнями у вигляді місцевої фауни. Вона показала справжнє обличчя — не публічне, не для брифінгів, не те, що любить говорити про стабілізацію, захист цивільних і сумний тягар необхідних рішень. А інше. Те, де будь-який незручний факт спочатку знижують у званні до «ан ... Читати далі »

Частина ІІ. Перший вихід у джунглі, або чому не все, що має зуби, є чудовиськом

Ніч на базі «Тірекс» виявилася саме такою, якою й мала бути в місці, де страх носять у кобурах, а брехню — у службових формулюваннях.

Вона не принесла відпочинку нікому з них, хоча база робила все, щоб удавати контроль. Освітлення переводили в м’який режим, гучномовці дихали заспокійливими повідомленнями, вентиляція ... Читати далі »