Частина ІV. Самиця зграї і дві жінки, які нарешті побачили справжню сторону війни

На базі «Тірекс» брехня дозрівала швидко. Їй навіть не потрібен був добрий ґрунт — вистачало бетону, гермодверей і людей, які занадто довго жили в системі, де правду спочатку класифікують, потім стерилізують, а вже потім, якщо дуже пощастить, показують комусь у безпечній версії. До ранку четвертого дня Рея вже знала просту річ: якщо лишатися в межах офіційних коридорів, ти починаєш думати чужими словами. Якщо досить довго слухати про «локальне стримування», можна забути, що на іншому боці цього терміна зазвичай лежить дитяче кістя і чорний попіл.

Саме тому вони вийшли до східного сектора без дозволу.

Не під фанфари, не з пафосом, не з бажанням красиво порушити наказ заради майбутніх спогадів. Просто тихо, брудно і розумно, як виходять люди, які вже зрозуміли: чемність тут означає співучасть. Рея не любила героїчних жестів. Вони надто часто виглядали красиво тільки до першого пострілу. Але вона ще більше не любила ситуації, де тебе просять бути розсудливим у тому місці, де хтось інший уже давно влаштував злочин із хорошою логістикою.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019460