Голоси з покинутого сузір’я - частина IX

Вибір між порятунком і мовчанням

Коли ти живеш на периферії карти, найбільша брехня звучить завжди однаково:
«Від вас нічого не залежить».

Лада дивилася на новий службовий пакет від центру й дуже чітко розуміла: зараз якраз той момент, коли від них залежить надто багато.

... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина VIII

Угода з голосами, що не належать теперішньому

Угода — це не завжди папір із підписами.
І не завжди слова, сказані вголос.

Іноді угода народжується там, де теперішнє раптом розуміє: воно вже не належить тільки собі. Що в кожному рішенні, у кожному «стерти» чи «зберегти» поруч стоять ті, кого ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина VII

Пам’ять машин і людські примари

Пам’ять машин не плаче.
Вона не здригається від спогадів, не захлинається в снах, не прокидається серед «ночі» з криком.
Вона просто зберігає або стирає. Нуль. Одиниця.

І все ж Лада ніяк не могла позбутися відчуття, що десь усередині «Орфея-9» живут ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина VI

Міста, де живуть лише відлуння

Коли ти все життя живеш на орбіті, міста внизу стають міфами.
Їх показують на старих голограмах, згадують у казках, проклинають у молитвах тих, хто все ще молиться.

Для Кіри міста Θ-47 довгий час були саме такими — далекою декорацією під товстим шаром отруєних хмар. До дня, коли М ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина V

Ті, хто не встиг евакуюватися

У кожної станції є власні привиди.
На «Порозі-13» вони жили не в темних коридорах, а в архівних модулях: у поламаних відеологах, обірваних голосових повідомленнях, напівстертих списках пасажирів.

Кіра знала більшість цих привидів поіменно.

Вона с ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина IV

Станція на краю мертвої орбіти

Орбіта була мертва, але не порожня.

Навколо планети, яку колись називали живою, а потім — просто «Об’єкт-Четвертий», висіло кільце уламків: судна без двигунів, розірвані модулі, обгорілі фрагменти орбітальних міст. Усе це рухалося за законами небесної механіки, яким було бай ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина III

Архів забутих сигналів

Відповідь із центру не приходила.

Минали години, потім доба, потім ще одна. Станція «Орфей-9» чесно фіксувала кожен технічний збій, кожен транзитний корабель, кожне банальне коригування орбіти далеких платформ — і все це з однаковою байдужою точністю вносилося до журналів. Лише найважлив ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - частина II

Радіотиша і один несподіваний імпульс

Офіційна відповідь прийшла через сімнадцять годин.

Не тривога, не виклик на зашифрований канал, не вказівка «утриматись від будь-яких дій до прибуття інспекції». Ні. На головному екрані просто з’явилося коротке повідомлення з регіонального центру спостережень:

Голоси з покинутого сузір’я - частина I

Карта, на якій немає сузір’я

Першою реакцією Лади був не страх і не захват, а майже дитяча впертість: якщо система стверджує, що джерела сигналу не існує, значить, треба знайти спосіб показати їй, що вона помиляється.

Вона сиділа перед центральною консоллю, витягнувшись уперед, ніби хотіла тілом втримати тонку нитку коливан ... Читати далі »

Голоси з покинутого сузір’я - пролог

Шепіт між згаслими зорями

Коли зоря згасає, це не кінець — лише спізнілена правда. Світло ще довго летить крізь порожнечу, малюючи на небі давно неіснуючі світи. Люди звикли до цієї оптичної брехні й назвали її поетично: «світло мертвих зірок». Але мало хто замислювався, що так само можуть жити й голоси — довше за тіла, довше за міста, довше за ... Читати далі »