Ніч, яку краще було б не пам’ятати

Дощ умів робити місто чеснішим.

У суху погоду будинки ще могли вдавати пристойність, вітрини — успіх, люди — стабільність, а тротуари — напрямок. Але коли дощ лягав на місто тонкою холодною плівкою, усе ставало трохи відвертішим. Камінь темнів. Ліхтарі розтікалися золотими плямами. Вікна дивилися вниз мокрими очима. Навіть дорогі фасади здавалися не такими впевненими, наче вода змивала з них архітектурну пиху й залиш ... Читати далі »

Любов у місті, де всі все знають

У Покровську приватність була настільки умовним поняттям, що її можна було сміливо вписувати в розділ місцевих легенд поруч із чесним ремонтом доріг, робочим фонтаном і чоловіком, який “вийшов на п’ять хвилин” і справді повернувся за п’ять хвилин.

Після першого поцілунку Юлія ще наївно думала, що вони з Олександром можуть якийсь час тримати все в тиші. Ну, не те щоб вона дуже хотіла ховатися. Просто їй подобалася думка ... Читати далі »

Жінка з вугільною шкірою

Після репортажу для мертвих день не закінчився.

Він просто прикинувся.

У Покровську тепер так робили всі: люди прикидалися спокійними, вулиці прикидалися порожніми, будинки прикидалися неживими, окупанти прикидалися владою, а місто — трупом. У кожного була своя роль у цьому погано освітленому театрі, де декорації трималися на пилу, страху й старих цвяхах, а режисер, судячи з усього, давно пішов у запій або під землю.

Юлія поверн ... Читати далі »

Станція, якої не мало існувати

Коли вони ступили крізь корональну браму вдруге, Ада Сорен очікувала болю.

Вона вже встигла зрозуміти, що Солярний Ковчег мав неприємну звичку перетворювати будь-який перехід на духовну операцію без наркозу. Тут двері не просто відчинялися — вони перевіряли твою пам’ять, серце, родовід і здатність не кричати в присутності колег. Тут коридори дихали старими трагедіями, стіни говорили з тоном ображеного пророка, а кожна світлова лінія ... Читати далі »

Серіал: Зоряні хроніки

Другий сезон: Некролог для колонії
Серія 9: Тіні під захисним полем

Захисне поле Астерії-9 вперше відкинуло тінь на дев’ятий день.

Це було технічно неможливо.

Поле не мало маси, кольору, запаху, совісті й інших властивостей, які зазвичай допомагають речам залишати після себе темну пляму. Воно було енергетичною оболонкою, невидимим другим куполом, що накривав колонію поверх про ... Читати далі »