Станція, якої не мало існувати

Коли вони ступили крізь корональну браму вдруге, Ада Сорен очікувала болю.

Вона вже встигла зрозуміти, що Солярний Ковчег мав неприємну звичку перетворювати будь-який перехід на духовну операцію без наркозу. Тут двері не просто відчинялися — вони перевіряли твою пам’ять, серце, родовід і здатність не кричати в присутності колег. Тут коридори дихали старими трагедіями, стіни говорили з тоном ображеного пророка, а кожна світлова лінія ... Читати далі »

Корональна брама

Корональна брама не виглядала як двері.

Це одразу було поганим знаком, бо у Всесвіті існувало просте правило: якщо щось не виглядає як двері, але явно хоче, щоб ти всередину зайшов, воно або пастка, або храм, або дуже дорогий ресторан на Венері, де тебе спершу отруять компліментами, потім рахунком, а вже потім — справжньою отрутою.

Перед Адою Сорен відкривалася не арка, не шлюз і не тунель. Перед нею стояла вертикальна рана в просторі. Вона сві ... Читати далі »

Експедиція в неможливе

Корабель «Ікарія» стояв усередині Солярного Ковчега, і це вже саме по собі було образою для здорового глузду.

Здоровий глузд, щоправда, давно мав би подати заяву на звільнення. Він витримав колонізацію Меркурія, перші венеріанські бали в кислотних хмарах, марсіанські війни за кратери, сатурніанські шлюби з юридичним терміном «до повного розпаду тканин», уранські парламенти, де депутати змінювали імена швидше, ніж рішення, і непт ... Читати далі »

Коли зірка відкрила очі

Сонце світило вже так довго, що всі звикли вважати його безхарактерним.

Люди любили так думати про великі речі. Про зорі, планети, імперії, шлюби й борги. Якщо щось існувало достатньо довго, його оголошували стабільним, урочисто вносили в підручники, прикрашали графіками, підписували бюджет і припиняли боятися. Саме тому людство пережило ядерні війни, кліматичні колапси, переселення на інші планети, триста сімдесят дві економічні реформи та щонайменше ... Читати далі »