Епілог. Не лізь у шторм із почуттями

Юпітер пережив.

Це стало офіційною новиною о дев’ятій ранку наступного дня, коли Центральна служба атмосферної стабільності випустила повідомлення на двісті сімдесят сторінок, із яких сто дев’яносто вісім пояснювали, чому ніхто не був винен, сорок три — чому всі служби діяли відповідно до інструкцій, і лише в одному абзаці ближче до кінця містилася інформація, яку нормальна людина хотіла б прочитати першою:

... Читати далі »

Частина Х. Буря захлинається спогадами

Велика Червона Пляма почала помирати о 19:43 за станційним часом.

Люди дізналися про це через чотири хвилини.

Корпорації — через дві.

Біржі — через одинадцять секунд.

Людство мало дивовижний талант не помічати кінець світу, доки той не впливав на котирування.

На головному екрані «Арго-17» швидкість зовнішнього атмосферного кільця Плями падала настільки швидко, що Ная Лор спочатку в ... Читати далі »

Частина ІХ. Версії, які майже кохали

Через дві години після повернення «Арго-17» на станцію «Корона» Івар Нокс дізнався, що навіть романтичне життя може мати резервну копію.

І що деякі резервні копії краще ніколи не відновлювати.

Він сидів у медичному секторі з чашкою кави, яка була настільки поганою, що цілком могла використовуватися для допиту військовополонених, і спостерігав, як Кай учиться рухати правою ногою.

— Ще раз, &mda ... Читати далі »

Частина VІІІ. У центрі повторюється час

До станції «Корона» залишалося дві години сорок сім хвилин, коли Івар Нокс уперше помер.

Це сталося буденно.

Без героїчної музики.

Без красивого останнього погляду на Наю.

Без фінальної фрази, яку потім можна було б вирізати на меморіальній плиті й продавати туристам у вигляді магнітів.

Він просто сидів у кріслі пілота «Арго-17», сперечався з Марою про те, чи можна вважати тріщину ... Читати далі »

Частина VІІ. Шторм як мозок

Першою ознакою того, що Велика Червона Пляма має мозок, стало не світло.

Не блискавка.

Не дивний сигнал із глибини Юпітера.

І навіть не факт, що древня конструкція розміром у сотні кілометрів щойно вимовила слово «ДІМ» так, що воно відгукнулося в кістках шістьох людей, одного напівповернутого брата й штучного інтелекту з кризою божественного комплексу.

Першою справжньою ознакою стало те, що буря ... Читати далі »

Частина VІ. Брат, якого забрала Пляма

Велика Червона Пляма не була червоною зсередини.

Це стало першим розчаруванням Івара Нокса.

Другим було те, що вона взагалі мала «всередині».

За межами бурі Пляма здавалася гігантським червоним оком Юпітера — вихором настільки величезним, що стару Землю можна було б кинути туди, як монету у фонтан, і ще залишилося б місце для кількох поганих рішень людства.

Але коли «Арго-17» увійшов ... Читати далі »

Частина V. Іо піднімає лаву

Іо не мала права виглядати живою.

Вона була супутником.

Кам’яною кулею, затиснутою між гравітацією Юпітера, припливними силами й дуже поганими геологічними рішеннями Всесвіту. Її поверхню розривали сотні вулканів. Сірка фарбувала рівнини в жовте, помаранчеве й червоне. Лавові озера світилися в темряві. Гігантські шлейфи піднімалися на сотні кілометрів у космос.

У підручниках усе це називали вулканічною активністю ... Читати далі »

Частина IV. Радіошум говорить голосом Бога

Червоне світло поглинуло «Арго-17» настільки повністю, що на кілька секунд Всесвіт перестав існувати.

Не метафорично.

Принаймні саме так вирішив Івар Нокс, коли перед ним одночасно зникли прилади, штурвал, Ная, кабіна, власні руки й дуже дорога надія отримати дев’ять мільйонів кредитів.

Він ще встиг подумати, що молекулярна дезінтеграція виявилася напрочуд акуратною.

Потім хтось сказав:

Частина ІІІ. Газові королівства Юпітера

Через двадцять сім хвилин після старту «Арго-17» перетнув перший державний кордон.

У космосі.

Над газовим гігантом.

Де не існувало ані землі, ані моря, ані навіть достатньо стабільної хмари, на якій можна було б урочисто встромити прапор.

Людство не розгубилося.

Якщо під ногами немає території, територією можна оголосити координати.

Якщо координати постійно рухаються разом з атмосферн ... Читати далі »

Частина ІІ. Ная забороняє героїзм

За сорок шість годин до старту Ная Лор офіційно заборонила Івару Ноксу бути героєм.

Вона зробила це письмово.

Івар вирішив, що саме ця деталь найкраще пояснювала характер їхніх майбутніх стосунків.

Він стояв у тренувальному модулі станції «Корона», одягнений у чорний льотний комбінезон, і читав документ, який Ная надіслала на його планшет о шостій сорок ранку.

Заголовок був прекрасний:

ПРОТ ... Читати далі »