Частина ІІІ. Газові королівства Юпітера

Через двадцять сім хвилин після старту «Арго-17» перетнув перший державний кордон.

У космосі.

Над газовим гігантом.

Де не існувало ані землі, ані моря, ані навіть достатньо стабільної хмари, на якій можна було б урочисто встромити прапор.

Людство не розгубилося.

Якщо під ногами немає території, територією можна оголосити координати.

Якщо координати постійно рухаються разом з атмосферними потоками, можна оголосити територією математичну модель.

Якщо модель змінюється кожні три години — чудово.

Це дає роботу митникам.

— Наближаємося до повітряного простору Домініону Еврід — сказала Ева Сорн.

Івар не відривав очей від навігаційного дисплея.

— Повітряного?

— Офіційний термін.

— Ми на висоті двісті тисяч кілометрів.

— Вони вважають, що їхня юрисдикція простягається до орбіти Каллісто.

— А Каллісто знає?

— Каллісто подало позов.

— Звісно.

Ная сиділа праворуч і переглядала карту атмосферних течій.

На голограмі Юпітер був поділений кольоровими смугами, кільцями, секторами, коридорами й зонами впливу.

Івару це нагадувало хворобу шкіри.

Тільки дорожчу.

— Хто взагалі придумав усі ці королівства? — запитав Йоель із задньої консолі.

Мара навіть не підняла голови від діагностики реактора.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/yupter-korona-shtormv-b458450?c=5106527