Частина IV. Радіошум говорить голосом Бога

Червоне світло поглинуло «Арго-17» настільки повністю, що на кілька секунд Всесвіт перестав існувати.

Не метафорично.

Принаймні саме так вирішив Івар Нокс, коли перед ним одночасно зникли прилади, штурвал, Ная, кабіна, власні руки й дуже дорога надія отримати дев’ять мільйонів кредитів.

Він ще встиг подумати, що молекулярна дезінтеграція виявилася напрочуд акуратною.

Потім хтось сказав:

— Іваре.

Голос був чоловічий.

Знайомий.

Неможливий.

Івар перестав дихати.

— Іваре, не повертайся.

Потім світ повернувся.

Одразу весь.

Кабіна.

Панелі.

Ная.

Червоні аварійні індикатори.

Мара, яка лаялася з інженерного відсіку.

Йоель, що тримався за консоль так, ніби вона особисто пообіцяла не дати йому померти.

Ева з кров’ю під носом.

Самір, який уже відстібався, бо лікарі мали дивну професійну звичку рухатися саме тоді, коли всім іншим радили сидіти.

Івар схопив штурвал.

— Статус!

Мара відповіла першою:

— Якщо дуже коротко — погано!

— Технічно?

— Технічно теж погано!

Ная вже працювала з панеллю.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/yupter-korona-shtormv-b458450?c=5107460