Частина VІ. Брат, якого забрала Пляма

Велика Червона Пляма не була червоною зсередини.

Це стало першим розчаруванням Івара Нокса.

Другим було те, що вона взагалі мала «всередині».

За межами бурі Пляма здавалася гігантським червоним оком Юпітера — вихором настільки величезним, що стару Землю можна було б кинути туди, як монету у фонтан, і ще залишилося б місце для кількох поганих рішень людства.

Але коли «Арго-17» увійшов у золотий коридор Кая, червоний колір зник.

Навколо були шари.

Білі.

Бурштинові.

Фіолетові.

Мідні.

Чорні.

Блискавки спалахували всередині хмар не як хаотичні розряди, а як нервові імпульси.

Гігантські повітряні потоки оберталися навколо корабля на швидкостях, від яких звичайний атмосферний апарат перетворився б на дуже дорогий спогад.

А між ними проходила вузька смуга спокою.

Золотий маршрут.

Шлях, який дванадцять років тому знайшов Кай Нокс.

І з якого не повернувся.

Івар тримав штурвал так, ніби міг силою пальців переконати Юпітер поводитися пристойно.

— Швидкість стабільна, — сказала Ная.

— Для нас чи для смерті?

— Для корабля.

— Це вже щось.

— Не розслабляйся.

— Я ніколи.

Мара з інженерного відсіку хмикнула.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/yupter-korona-shtormv-b458450?c=5109400