Похорон, на якому покійний нарешті сам обрав бути покійним

Епілог шостої книжки «Планета, яка не віддає своїх мертвих» циклу «Чужа земля, гострі зуби»

На Карат-9 уперше влаштовували похорон істоти, яка могла воскреснути, чудово це знала й категорично попросила всіх не псувати їй смерть.

Рея вважала, що людство до такого рівня цивілізованості ще не доросло.

Лада вважала, що це не прив ... Читати далі »

Дзеркало зробило перший рух, і це було неввічливо

Пролог сьомої книжки «Тіні за ілюмінатором бажань»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Евера залишилася позаду.

Принаймні саме це стверджували навігаційні системи.

Планета вже перетворилася на маленьку фіолетову крапку серед холодних зірок, потім зникла з візуального діапазону, потім із допоміжних сенсорів, а через кілька годин ... Читати далі »

Частина І. Уламок із зовнішнього кільця

Сатурн умів мовчати красиво.

Це була одна з його найнебезпечніших властивостей.

Після катастрофи в храмі «Конкордія-7» планета висіла за панорамними вікнами так само велично, наче кілька годин тому її кільця не передали загадковий сигнал через половину орбітальних станцій, а давній штучний інтелект не намагався переконати майже тисячу людей, що добровільна згода — це просто недостатньо оптимізована форма бюрок ... Читати далі »