Похорон, на якому покійний нарешті сам обрав бути покійним

Епілог шостої книжки «Планета, яка не віддає своїх мертвих» циклу «Чужа земля, гострі зуби»

На Карат-9 уперше влаштовували похорон істоти, яка могла воскреснути, чудово це знала й категорично попросила всіх не псувати їй смерть.

Рея вважала, що людство до такого рівня цивілізованості ще не доросло.

Лада вважала, що це не прив ... Читати далі »

Пролог. Дзеркало зробило перший рух, і це було неввічливо

Евера залишилася позаду.

Принаймні саме це стверджували навігаційні системи.

Планета вже перетворилася на маленьку фіолетову крапку серед холодних зірок, потім зникла з візуального діапазону, потім із допоміжних сенсорів, а через кілька годин навіть найбільш нервові члени екіпажу перестали перевіряти, чи не виросла вона випадково за кормою вдруге.

У нормальному Всесвіті це мало означат ... Читати далі »

Частина І. Уламок із зовнішнього кільця

Сатурн умів мовчати красиво.

Це була одна з його найнебезпечніших властивостей.

Після катастрофи в храмі «Конкордія-7» планета висіла за панорамними вікнами так само велично, наче кілька годин тому її кільця не передали загадковий сигнал через половину орбітальних станцій, а давній штучний інтелект не намагався переконати майже тисячу людей, що добровільна згода — це просто недостатньо оптимізована форма бюрок ... Читати далі »