Дзеркало зробило перший рух, і це було неввічливо

Пролог сьомої книжки «Тіні за ілюмінатором бажань»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Евера залишилася позаду.

Принаймні саме це стверджували навігаційні системи.

Планета вже перетворилася на маленьку фіолетову крапку серед холодних зірок, потім зникла з візуального діапазону, потім із допоміжних сенсорів, а через кілька годин навіть найбільш нервові члени екіпажу перестали перевіряти, чи не виросла вона випадково за кормою вдруге.

У нормальному Всесвіті це мало означати, що небезпека минула.

На «Едемі-7» слово «нормальний» уже давно використовували переважно в історичному значенні.

Корабель ішов крізь темряву на мінімальній швидкості, відновлюючи системи після втручання «Елізіума-2», контакту з Еверою й чергової спроби людства перетворити незрозумілу інопланетну технологію на бізнес-модель до того, як хтось устиг запитати, чи не знищить вона цивілізацію.

Мара називала це стабільністю.

— За нашими стандартами, — уточнила вона, — якщо сьогодні ніхто не відкриє портал у мертву цивілізацію, не воскресить колишню кохану й не оголосить живу планету стратегічним активом Землі, день можна вважати відпусткою.

Лія Арден нічого не відповіла.

Вона стояла біля великого ілюмінатора оглядового відсіку й дивилася на зорі.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/tn-za-lyumnatorom-bazhan-b459136?c=5116237