Пролог. Дзеркало зробило перший рух, і це було неввічливо

Евера залишилася позаду.

Принаймні саме це стверджували навігаційні системи.

Планета вже перетворилася на маленьку фіолетову крапку серед холодних зірок, потім зникла з візуального діапазону, потім із допоміжних сенсорів, а через кілька годин навіть найбільш нервові члени екіпажу перестали перевіряти, чи не виросла вона випадково за кормою вдруге.

У нормальному Всесвіті це мало означати, що небезпека минула.

На «Едемі-7» слово «нормальний» уже давно використовували переважно в історичному значенні.

Корабель ішов крізь темряву на мінімальній швидкості, відновлюючи системи після втручання «Елізіума-2», контакту з Еверою й чергової спроби людства перетворити незрозумілу інопланетну технологію на бізнес-модель до того, як хтось устиг запитати, чи не знищить вона цивілізацію.

Мара називала це стабільністю.

— За нашими стандартами, — уточнила вона, — якщо сьогодні ніхто не відкриє портал у мертву цивілізацію, не воскресить колишню кохану й не оголосить живу планету стратегічним активом Землі, день можна вважати відпусткою.

Лія Арден нічого не відповіла.

Вона стояла біля великого ілюмінатора оглядового відсіку й дивилася на зорі.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/tn-za-lyumnatorom-bazhan-b459136?c=5116237