Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 33. Дев’яносто вісім відсотків брехні

Соломія

Є одна дуже неприємна властивість цифр.

Вони виглядають чесними.

Людина може брехати голосом.

Очима.

Паузою.

Фразою «все нормально», після якої зазвичай треба викликати психолога, адвоката або саперів.

А число просто стоїть.

98%.

Дві ц ... Читати далі »

Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 32. Відповідь Максима Романюка

Максим

Існує особливий різновид пекла для програмістів.

Ні, не JavaScript.

Хоча близько.

Це момент, коли ти відкриваєш документ із назвою:

«Звіт про інцидент»

і в полі:

«Причина»

маєш написати:

«Я». ... Читати далі »

Епілог. Будинки нічого не забувають

Через три тижні після зникнення поверху 7½ ліфт уперше зламався нормально.

Це було прекрасно.

Марта стояла перед зачиненими металевими дверима на восьмому поверсі й дивилася на червону лампочку, яка чесно повідомляла:

НЕ ПРАЦЮЄ.

Без мерехтіння.

Без дробових поверхів.

Без голосів померлих.

Без спроб обміняти пасажира на його найближчого родича.

Просто не працює. ... Читати далі »

Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 31. Останнє побачення

Соломія

Є запитання, відповіді на які людина насправді не хоче знати.

Наприклад:

«Скільки це коштує після комісії?»

«Ти точно пам’ятаєш пароль?»

«Що означає цей звук у двигуні?»

«Ти давно помітив у мене сиве вол ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 30. Поверх, якого більше немає

Поверх 7½ зник о восьмій сімнадцять ранку.

Потім повернувся о восьмій вісімнадцять.

Потім знову зник.

Потім ліфт вирішив, що його психологічний стан недостатньо стабільний для таких радикальних архітектурних рішень, і застряг між сьомим та восьмим.

Марта стояла всередині.

Андрій — поруч.

У руках Марти була чашка з котом, яку вон ... Читати далі »

Частина VІІІ. Правда має поганий інтерфейс

Розділ 30. Останнє побачення

Максим

Я не боявся останнього побачення.

Це важливо зафіксувати одразу.

Я просто:

прокинувся о 5:48;

перевірив телефон;

заснув;

прокинувся о 5:53;

знову перевірив телефон;

пішов пити воду;

повернувся;

відкрив «Синхрон»;

закрив «Синхрон»;

від ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 29. Остання квартира бабусі

Остання квартира Євгенії не мала номера.

Це вже не дивувало.

Марту тепер набагато більше насторожували двері з нормальними номерами.

Після всього, що сталося, табличка «47» звучала майже як погроза.

Особливо якщо двері були зачинені, в коридорі пахло пирогами, а зсередини ніхто не кликав померлим голосом.

Підозріло.

... Читати далі »

Частина VІІ. Подорож, якої не було в календарі

Розділ 29. Побачення після побачень

Соломія

Після подорожі без маршруту я зробила висновок.

Дуже важливий.

Науково обґрунтований.

Підкріплений електричками, автобусами, чужими валізами, власними нервами, дощем, гречкою, викруткою Максима і щонайменше трьома людьми похилого віку, які вважали своїм моральним обов’язком визначити наші стосунки замість нас.< ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 28. Будинок згадує

Будинок згадав Галину Петрівну о шостій дванадцять ранку.

Не Галину Гордієнко.

Іншу.

Марта ніколи її не знала.

Принаймні так вважала до тієї хвилини, коли прокинулася від запаху смаженої цибулі, вийшла з квартири Андрія — можливо, як досі повідомляла латунна табличка, — і побачила посеред сходового майданчика жінку в синьому халаті.

... Читати далі »

Частина VІІ. Подорож, якої не було в календарі

Розділ 28. Дощ, валіза і чужа історія кохання

Максим

Наступного ранку я прокинувся від повідомлення незнайомого чоловіка.

Це ще ніколи не було початком хорошого дня.

Особливо коли повідомлення звучало так:

«Доброго ранку. Це щодо валізи».

Я лежав.

Дивився на екран.

Піксель сидів на моєму животі й теж дивився ... Читати далі »