Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 31. Останнє побачення

Соломія

Є запитання, відповіді на які людина насправді не хоче знати.

Наприклад:

«Скільки це коштує після комісії?»

«Ти точно пам’ятаєш пароль?»

«Що означає цей звук у двигуні?»

«Ти давно помітив у мене сиве волосся?»

І ще:

«Коли саме хлопець, якому я довірилася, почав аналізувати мою поведінку без дозволу?»

Останнє я поставила собі о 23:41.

У ліжку.

Під ковдрою.

З телефоном екраном униз.

І з Мартою, яка сиділа на сусідньому ліжку так тихо, ніби будь-який звук міг активувати вибухівку.

Можливо, так і було.

Просто вибухівкою була я.

— Хочеш поговорити? — нарешті запитала вона.

— Ні.

— Добре.

Марта замовкла.

Через десять секунд я сказала:

— Він аналізував наші повідомлення.

Вона не відповіла одразу.

— Які?

— Робочі.

— Тільки ваші?

— Каже, що так.

— Особисті?

— Ні.

— Ти йому віриш?

О.

Чудове питання.

Перше з багатьох, яких краще не ставити.

Я відкрила рот.

Закрила.

— Не знаю.

І ось це було найгірше.

Не те, що Максим зробив.

Точніше, це теж.

Але ще вчора на запитання:

«Ти йому віриш?»

я б відповіла:

«Так».

Без паузи.

Без уточнень.

Без таблиці ризиків.

Навіть у автобусі без маршруту.

Без зв’язку.

Під дощем.

У невідомому селі.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5113020