Епілог. Будинки нічого не забувають

Через три тижні після зникнення поверху 7½ ліфт уперше зламався нормально.

Це було прекрасно.

Марта стояла перед зачиненими металевими дверима на восьмому поверсі й дивилася на червону лампочку, яка чесно повідомляла:

НЕ ПРАЦЮЄ.

Без мерехтіння.

Без дробових поверхів.

Без голосів померлих.

Без спроб обміняти пасажира на його найближчого родича.

Просто не працює. ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 30. Поверх, якого більше немає

Поверх 7½ зник о восьмій сімнадцять ранку.

Потім повернувся о восьмій вісімнадцять.

Потім знову зник.

Потім ліфт вирішив, що його психологічний стан недостатньо стабільний для таких радикальних архітектурних рішень, і застряг між сьомим та восьмим.

Марта стояла всередині.

Андрій — поруч.

У руках Марти була чашка з котом, яку вон ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 29. Остання квартира бабусі

Остання квартира Євгенії не мала номера.

Це вже не дивувало.

Марту тепер набагато більше насторожували двері з нормальними номерами.

Після всього, що сталося, табличка «47» звучала майже як погроза.

Особливо якщо двері були зачинені, в коридорі пахло пирогами, а зсередини ніхто не кликав померлим голосом.

Підозріло.

... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 28. Будинок згадує

Будинок згадав Галину Петрівну о шостій дванадцять ранку.

Не Галину Гордієнко.

Іншу.

Марта ніколи її не знала.

Принаймні так вважала до тієї хвилини, коли прокинулася від запаху смаженої цибулі, вийшла з квартири Андрія — можливо, як досі повідомляла латунна табличка, — і побачила посеред сходового майданчика жінку в синьому халаті.

... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 27. Відчинити всі двері

Уранці дверей було три тисячі чотириста шістнадцять.

До обіду — три тисячі чотириста сімнадцять.

Марта дивилася на цифру й відчувала майже особисту образу.

— Ми вчора одну людину повернули.

Ірина сиділа за столом квартири нуль із ноутбуком, двома блокнотами й виразом людини, яка вже давно перестала вірити в нормальні таблиці.

— Руту.

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 26. Книга обмінів

Книга обмінів сама прийшла до Марти о сьомій двадцять три ранку.

Не в метафоричному сенсі.

І не через кур’єра.

Хоча після всього, що сталося за останні дні, кур’єр із потойбіччя був би навіть приємною зміною. Особливо якби передзвонив за десять хвилин і не просив спуститися до під’їзду, бо «в нього парковка».

Книга вийшла з ванної кімнати.< ... Читати далі »

Частина V. Повернути всі імена

Розділ 25. Квартира нуль

Квартира нуль з’явилася в реєстрі о четвертій тридцять дев’ять ранку.

Не в будинку.

Це було б занадто просто.

Не в крамниці повернень.

Це було б хоча б географічно зрозуміло.

І навіть не в Другому архіві.

Вона з’явилася скрізь.

О четвертій сорок Ірина отримала повідомлення, що квартира нуль зареєстрована як техн ... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 24. Дівчинка в шахті

Марта прокинулася від того, що хтось плакав під підлогою.

Не стогнав.

Не шепотів.

Не скреготів нігтями по бетону, що після останнього тижня навіть здалося б традиційним і майже затишним.

Саме плакав.

Дитина.

Тихо.

Так плачуть діти, які вже зрозуміли, що дорослі не прийдуть одразу.

Марта лежала нерухомо.

Перші кіл ... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 23. Квартира Андрія

Квартира Андрія з’явилася між восьмою ранку й першою чашкою кави.

Саме тому Марта спочатку вирішила, що це особиста образа.

Будинки, які поважають людей, не створюють нову нерухомість до сніданку.

Особливо після ночі, коли твій чоловік — добре, неофіційний партнер, бо Марта досі мала складні стосунки з формулюваннями, — прокид ... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 22. Ті, хто хоче повернути своїх

— Заходьте, — сказала Галина.

Марта не рушила.

Жінка, з якої почалася родинна традиція рятувати одного родича за рахунок іншого, стояла в дверях будинку без адреси й дивилася так, ніби не могла повірити, що її гості виявилися настільки невихованими, щоб уточнювати умови запрошення.

— Усі? — повторила Марта.

Галина пе ... Читати далі »