Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім.

Розділ 3. Сусідка, якої ніколи не було

Марта прокинулася від того, що хтось дихав їй у волосся.

Першою думкою було: бабуся.

Друга виявилася розумнішою: бабуся не дихала вже чотири дні, якщо не враховувати її молодшу версію на неіснуючому поверсі, а та навряд чи могла влаштуватися на дивані так зручно.

Марта не розплющувала очей.

Під щокою було тепле чоловіче плече. На та ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім.

Розділ 2. Не заходь

Ліфт дзенькнув удруге.

Звук був звичайним — коротким, металевим, трохи роздратованим, наче кабіна приїхала не з потойбіччя, а з дев’ятого поверху, де хтось надто довго тримав двері ногою.

Саме це й лякало найбільше.

Жах, який поводиться як жах, принаймні чесний. Він виє, стукає у вікна, залишає кров на стінах і дає людині можливість сказати: &laqu ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім.

Розділ 1. Квартира після похорону

Будинок упізнав Марту раніше, ніж вона його.

Спочатку це проявилося дрібницею: автоматичні двері під’їзду відчинилися без ключа.

Марта ще стояла на потрісканих сходах, однією рукою тримаючи валізу, другою шукаючи в сумці магнітний брелок, коли старий домофон коротко пискнув і впустив її всередину. Не запитав номера квартири, не зажадав коду, не зм ... Читати далі »

Пролог. Дівчинка, яка впала між поверхами

За двадцять два роки до того, як ліфт показав Марті поверх 7½, він уже одного разу відчинив перед нею двері.

Тоді їй було сім.

У сім років людина ще не знає, що деякі двері відчиняються не для того, щоб крізь них проходили. Деякі просто хочуть подивитися, чи ти достатньо дурний, цікавий або самотній, щоб зробити крок.

Марта відповідала всім трьом вимогам.

Вона сиділа на підлозі біля ліфта, притискаючи д ... Читати далі »