Частина V. Повернути всі імена

Розділ 26. Книга обмінів

Книга обмінів сама прийшла до Марти о сьомій двадцять три ранку.

Не в метафоричному сенсі.

І не через кур’єра.

Хоча після всього, що сталося за останні дні, кур’єр із потойбіччя був би навіть приємною зміною. Особливо якби передзвонив за десять хвилин і не просив спуститися до під’їзду, бо «в нього парковка».

Книга вийшла з ванної кімнати.

Марта саме стояла біля кухонного столу в Андрієвій сорочці, яку вже перестала називати Андрієвою навіть подумки, їла сир просто з упаковки й намагалася переконати себе, що сьогодні не відкриватиме жодних нових дверей.

Андрій стояв біля плити.

Смажив яйця.

Справжні.

Без пожеж.

Без чужого страху.

Без Лідії Марченко в його нервовій системі.

Після того як первинний борг Марти закрили, більшість чужих емоційних залишків покинули його тіло. Не всі зникли остаточно — деякі чекали на рішення людей, яким належали, — але принаймні Андрій більше не прокидався серед ночі з переконанням, що тоне в машині.

Залишилася морква.

Але Сергій наполягав, що це вже характер.

— Ти знову їси сир до сніданку, — сказав Андрій.

— Це частина сніданку.

— Частина лежала б на тарілці.

— Ти бюрократ.

— Після тижня з Архівом?

— Заразне.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/poverh-yakogo-nema-b457256?c=5109501