Частина V. Повернути всі імена

Розділ 30. Поверх, якого більше немає

Поверх 7½ зник о восьмій сімнадцять ранку.

Потім повернувся о восьмій вісімнадцять.

Потім знову зник.

Потім ліфт вирішив, що його психологічний стан недостатньо стабільний для таких радикальних архітектурних рішень, і застряг між сьомим та восьмим.

Марта стояла всередині.

Андрій — поруч.

У руках Марти була чашка з котом, яку вона забрала з останньої квартири Євгенії.

У руках Андрія — два бутерброди.

Бо досвід навчив їх важливої істини:

якщо лізеш у міжпросторову аномалію, краще не робити цього голодним.

— Я казав, що треба сходами, — сказав Андрій.

Марта подивилася на нього.

— Ти сказав: «Може, сходами».

— Це була професійна рекомендація.

— Це була боягузлива рекомендація.

— Я не боягуз.

— Ти боїшся моркви.

— Вона не моя.

— Доказів нема.

Андрій простягнув бутерброд.

— Їж.

— Я не хочу.

— Ти зранку з’їла половину печива.

— Це був сніданок.

— Саме тому їж.

Марта взяла.

— Ти нестерпний.

— Тимчасово твій.

Вона підняла брову.

— Уже сміливіше.

— Учора ми сказали одне одному дуже серйозні слова.

— Це не скасовує умов користування.

Андрій усміхнувся.

— Можна поцілувати?

— З бутербродом у руці?

— Це дискримінація.

— Залежить від начинки.

Ліфт здригнувся.

Світло згасло.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/poverh-yakogo-nema-b457256?c=5112957