Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 22. Ті, хто хоче повернути своїх

— Заходьте, — сказала Галина.

Марта не рушила.

Жінка, з якої почалася родинна традиція рятувати одного родича за рахунок іншого, стояла в дверях будинку без адреси й дивилася так, ніби не могла повірити, що її гості виявилися настільки невихованими, щоб уточнювати умови запрошення.

— Усі? — повторила Марта.

Галина пе ... Читати далі »

Частина VІ. Поцілунок із невідомою похибкою

Розділ 22. День, коли Максим став серйозним

Максим

У житті кожної людини настає момент, коли доводиться дорослішати.

У когось це народження дитини.

У когось — перша іпотека.

У когось — усвідомлення, що лікарі, вчителі й пілоти літаків іноді молодші за тебе, а отже, цивілізація тримається буквально на людях, які ще недавно списували контрольну.

... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 21. Чужі страхи в її тілі

Першим чужим страхом у тілі Марти виявилася ванна.

Не смерть.

Не ліфт.

Не шахта між сьомим і восьмим поверхами.

Не порожній коридор, де двері могли відкрити рот.

Не свідоцтво, яке офіційно підтверджувало, що вона померла у сім років і двадцять два роки потому мала нахабство продовжувати псувати статистику державним реєстрам.

Ванна. ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 21. Чотири побачення і одна очевидна брехня

Соломія

Існує кілька ознак того, що людина втратила контроль над ситуацією.

Наприклад, вона прокидається вранці й першою перевіряє не прогноз погоди, не розклад пар і навіть не повідомлення про дедлайн, який може знищити її академічне майбутнє.

Вона відкриває фотографію.

Одну.

Конкретну.

... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 20. Мешканець без номера

Марта прокинулася о шостій сорок сім від того, що хтось чемно постукав у стіну.

Не у двері.

Не у вікно.

Не в шафу, хоча після останнього тижня вона вже не виключала й цього.

Саме в стіну над ліжком.

Три удари.

Пауза.

Ще два.

Марта не відкрила очей.

— Андрію.

— М-м?

— У нас хт ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 20. Танець як помилка координації

Максим

Є люди, які танцюють природно.

Вони чують музику.

Відчувають ритм.

Рухаються легко.

Їхнє тіло й мозок працюють як єдина система.

Є я.

Моє тіло й мозок інколи навіть не знайомі.

Особливо коли поруч Соломія Кравець.

Особливо коли вона впродовж останніх двох годин:

... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 19. Угода Євгенії

Євгенія Гордієнко підписала угоду о третій годині сімнадцять хвилин ночі.

Марта дізналася про це через двадцять два роки, чотири місяці й приблизно стільки родинних катастроф, скільки нормальній людині вистачило б на три покоління, два алкоголізми й одну дуже прибуткову автобіографію.

Угода лежала на її кухонному столі.

Справжня.

Не копія.

Не малю ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 19. Люди, до яких ми зовсім не ревнуємо

Соломія

— Соломіє, маєш хвилину?

Звичайне питання.

Абсолютно нормальне.

Безпечне.

Люди постійно просять одне в одного хвилину.

Викладачі.

Одногрупники.

Продавці мобільного зв’язку.

Люди, які хочуть пояснити тобі, що ти неправильно користуєшся власним банків ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 18. Свідоцтво про смерть Марти Гордієнко

Марта померла вдруге о 21:17.

Цього разу без ліфта.

Без падіння.

Без металевої балки під спиною.

Без бабусі, яка кричить у шахту так, ніби смерть можна налякати гучністю.

Без медиків.

Навіть без пристойної драматичної музики.

Вона просто вийшла з душу, загорнула волосся в рушник, одягнула чисту майку, джинси й, після короткої ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 18. Фестиваль людей, які дивляться

Максим

Є події, на яких люди приходять дивитися.

Фестивалі.

Концерти.

Виставки.

Студентські презентації.

Публічні страти.

Останні, щоправда, офіційно скасували, тому університетські фестивалі тепер успішно виконують ту саму соціальну функцію.

Людина приходить.

Стоїть.

... Читати далі »