Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 21. Чотири побачення і одна очевидна брехня

Соломія

Існує кілька ознак того, що людина втратила контроль над ситуацією.

Наприклад, вона прокидається вранці й першою перевіряє не прогноз погоди, не розклад пар і навіть не повідомлення про дедлайн, який може знищити її академічне майбутнє.

Вона відкриває фотографію.

Одну.

Конкретну.

З учорашнього фестивалю.

На ній Максим стояв поруч зі мною під гірляндами.

Не дивився в камеру.

Дивився на мене.

Я теж дивилася на нього.

Наші руки були з’єднані десь унизу кадру, майже випадково.

Майже.

На задньому плані хтось їв кукурудзу.

Ще далі хлопець у костюмі динозавра знімав голову й пив воду.

Романтика сучасності.

Якби через двісті років археологи знайшли цю фотографію, вони могли б зробити два висновки.

Перший: на початку двадцять першого століття люди все ще дивилися одне на одного як ідіоти.

Другий: динозаври пережили вимирання й працювали на студентських фестивалях.

Я збільшила фотографію.

Помилка.

Максимове обличчя стало більшим.

Особливо очі.

Ще більша помилка.

Я заблокувала телефон.

Через три секунди знову відкрила.

— О ні, — сказала Марта.

Я різко повернулася.

Вона стояла у дверях кімнати з двома чашками чаю.

— Що?

— Ти дивишся фотографії.

— І?

— О восьмій ранку.

— Люди дивляться фотографії.

— Ти усміхаєшся.

Я перестала.

— Ні.

— Так.

— Це м’язовий спазм.

— Знову?

— Хронічний.

Марта поставила чашку біля мене.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5103035