Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 17. Емоційна складність невідомого походження

Соломія

Є люди, які спокійно чекають повідомлень.

Наприклад, психічно стабільні.

Я до них не належала.

О 18:03 Максим мав зустрітися з батьком.

О 18:07 я перевірила телефон.

О 18:12 — ще раз.

О 18:19 — просто тому, що він лежав екраном догори й міг раптом пропустити повідо ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 17. Пожежа в архіві

Пожежа почалася з запаху яблук.

Марта саме тому спершу не злякалася.

Яблука для її родини пахли не небезпекою.

Вони пахли Валентиною.

Суботнім пирогом.

Корицею.

Дитинством, яке з кожним новим розділом її життя виявлялося дедалі менш надійним джерелом історичної інформації.

Тому, коли о 19:04 квартира 70 раптом наповнилася солодким ароматом печени ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 16. Те, про що не жартують

Максим

Є речі, про які я жартую.

Про смерть.

Про гроші.

Про сесію.

Про власну безперспективність.

Про те, що одного дня університет усе-таки зрозуміє свою помилку й забере в мене студентський квиток.

Про те, що наша пожежна сигналізація має особисту неприязнь до романтики.

Про те, що кіт Піксель ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 15. Пожежна сигналізація має почуття гумору

Соломія

Наступного ранку я прокинулася з трьома дуже конкретними знаннями.

Перше: баклажан може перетворитися на матеріал, придатний для бронювання космічного корабля.

Друге: пожежна сигналізація в гуртожитку Максима працює краще за половину університетської інфраструктури.

Третє: якщо хлопець тримає тебе за т ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 16. Голова будинку

Таймер стояв на одиниці.

00:00:01

Одна секунда до того, як протокол «Тиша» мав стерти пам’ять про ключників.

Одна секунда, яка тривала вже одинадцять хвилин.

Марта дивилася на екран і дедалі більше підозрювала, що час теж виявився мешканцем їхнього будинку: не платить внески, робить що хоче й категорично відмовляється пояснювати, чому л ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 14. Вечеря без запасного плану

Максим

Є три речі, які не варто говорити людині з тривожністю та любов’ю до контролю.

Перша:

«Розберемося на місці».

Друга:

«Я нічого не планував».

Третя:

«Запасного варіанта немає».

Я сказав Соломії всі три протягом сорока секунд.

Після цьог ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 13. Руки, які забули роз’єднатися

Соломія

Я зачинила двері гуртожитку.

Зробила три кроки.

Зупинилася.

Повернулася.

Подивилася на двері так, ніби Максим Романюк міг пройти крізь них силою власної самовдоволеної усмішки.

Не пройшов.

На щастя.

Або на жаль.

Ні.

На щастя.

Однозначно.

Абсолютно ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 15. Кімната без звуків

Тиша почалася з ложки.

Марта помітила це о 08:13 ранку, коли Андрій кинув чайну ложку в раковину.

Точніше, вона побачила, як він її кинув.

Метал ударився об метал.

Ложка підстрибнула, крутанулася, впала між двома чашками.

Звуку не було.

Жодного.

Марта застигла посеред кухні квартири 61 з бутербродом у руці.

Андрій теж.

Вони под ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 14. Страх Сергія Левченка

Сергій Левченко відмовився йти до квартири 35.

Він повідомив про це тричі.

Перший раз — спокійно.

Другий — голосніше.

Третій — стоячи посеред кухні квартири 70 з кухонним ножем у руці.

Ніж, щоправда, використовувався для ковбаси.

Проте в ситуації, коли чоловік, який двадцять два роки провів між поверхами, дивиться на стару карту б ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 12. Команда з двох неправильних рішень

Максим

Є люди, які вміють учитися на своїх помилках.

Є люди, які вміють учитися на чужих.

А є я.

Я щойно вдруге за один день завів Соломію Кравець у тупик і тепер ішов поруч із нею назад, тримаючи її за руку.

Якщо подумати, результат був суперечливий.

З погляду навігації — катастрофа.

З по ... Читати далі »