Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 20. Танець як помилка координації

Максим

Є люди, які танцюють природно.

Вони чують музику.

Відчувають ритм.

Рухаються легко.

Їхнє тіло й мозок працюють як єдина система.

Є я.

Моє тіло й мозок інколи навіть не знайомі.

Особливо коли поруч Соломія Кравець.

Особливо коли вона впродовж останніх двох годин:

... Читати далі »

Частина ІV. Любов, яка платила чужими іменами

Розділ 19. Угода Євгенії

Євгенія Гордієнко підписала угоду о третій годині сімнадцять хвилин ночі.

Марта дізналася про це через двадцять два роки, чотири місяці й приблизно стільки родинних катастроф, скільки нормальній людині вистачило б на три покоління, два алкоголізми й одну дуже прибуткову автобіографію.

Угода лежала на її кухонному столі.

Справжня.

Не копія.

Не малю ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 19. Люди, до яких ми зовсім не ревнуємо

Соломія

— Соломіє, маєш хвилину?

Звичайне питання.

Абсолютно нормальне.

Безпечне.

Люди постійно просять одне в одного хвилину.

Викладачі.

Одногрупники.

Продавці мобільного зв’язку.

Люди, які хочуть пояснити тобі, що ти неправильно користуєшся власним банків ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 18. Свідоцтво про смерть Марти Гордієнко

Марта померла вдруге о 21:17.

Цього разу без ліфта.

Без падіння.

Без металевої балки під спиною.

Без бабусі, яка кричить у шахту так, ніби смерть можна налякати гучністю.

Без медиків.

Навіть без пристойної драматичної музики.

Вона просто вийшла з душу, загорнула волосся в рушник, одягнула чисту майку, джинси й, після короткої ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 18. Фестиваль людей, які дивляться

Максим

Є події, на яких люди приходять дивитися.

Фестивалі.

Концерти.

Виставки.

Студентські презентації.

Публічні страти.

Останні, щоправда, офіційно скасували, тому університетські фестивалі тепер успішно виконують ту саму соціальну функцію.

Людина приходить.

Стоїть.

... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 17. Емоційна складність невідомого походження

Соломія

Є люди, які спокійно чекають повідомлень.

Наприклад, психічно стабільні.

Я до них не належала.

О 18:03 Максим мав зустрітися з батьком.

О 18:07 я перевірила телефон.

О 18:12 — ще раз.

О 18:19 — просто тому, що він лежав екраном догори й міг раптом пропустити повідо ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 17. Пожежа в архіві

Пожежа почалася з запаху яблук.

Марта саме тому спершу не злякалася.

Яблука для її родини пахли не небезпекою.

Вони пахли Валентиною.

Суботнім пирогом.

Корицею.

Дитинством, яке з кожним новим розділом її життя виявлялося дедалі менш надійним джерелом історичної інформації.

Тому, коли о 19:04 квартира 70 раптом наповнилася солодким ароматом печени ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 16. Те, про що не жартують

Максим

Є речі, про які я жартую.

Про смерть.

Про гроші.

Про сесію.

Про власну безперспективність.

Про те, що одного дня університет усе-таки зрозуміє свою помилку й забере в мене студентський квиток.

Про те, що наша пожежна сигналізація має особисту неприязнь до романтики.

Про те, що кіт Піксель ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 15. Пожежна сигналізація має почуття гумору

Соломія

Наступного ранку я прокинулася з трьома дуже конкретними знаннями.

Перше: баклажан може перетворитися на матеріал, придатний для бронювання космічного корабля.

Друге: пожежна сигналізація в гуртожитку Максима працює краще за половину університетської інфраструктури.

Третє: якщо хлопець тримає тебе за т ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 16. Голова будинку

Таймер стояв на одиниці.

00:00:01

Одна секунда до того, як протокол «Тиша» мав стерти пам’ять про ключників.

Одна секунда, яка тривала вже одинадцять хвилин.

Марта дивилася на екран і дедалі більше підозрювала, що час теж виявився мешканцем їхнього будинку: не платить внески, робить що хоче й категорично відмовляється пояснювати, чому л ... Читати далі »