Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 14. Вечеря без запасного плану

Максим

Є три речі, які не варто говорити людині з тривожністю та любов’ю до контролю.

Перша:

«Розберемося на місці».

Друга:

«Я нічого не планував».

Третя:

«Запасного варіанта немає».

Я сказав Соломії всі три протягом сорока секунд.

Після цього вона дивилася на мене так, ніби намагалася згадати, де в Кримінальному кодексі закінчується самооборона й починається навмисне вбивство.

— Повтори, — сказала вона.

Ми стояли перед зачиненими дверима університетського коворкінгу.

На склі висів білий аркуш:

ТЕХНІЧНІ РОБОТИ. ВОДОПОСТАЧАННЯ ТИМЧАСОВО ВІДСУТНЄ.

Під ним хтось від руки дописав:

Тримайтеся.

Це було дуже по-університетськи.

Коли інфраструктура помирає, адміністрація не ремонтує її.

Адміністрація бажає тобі моральної стійкості.

— Що саме? — обережно запитав я.

— Про запасний план.

— Його немає.

Соломія заплющила очі.

Я вже знав цей жест.

Так вона робила, коли світ не відповідав її технічній документації.

— Максиме.

— Так?

— Ми домовилися про вечерю.

— Так.

— Без телефонів.

— Так.

— Без доставки.

— Так.

— Без заздалегідь визначеного меню.

— Саме так.

— І для цього нам потрібна кухня.

— Логічно.

Вона повільно показала на двері.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5096734