Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 10. Квест для людей, які не вміють домовлятися

Є люди, яким не можна давати владу.

Диктатори.

Адміністратори батьківських чатів.

Людина, яка контролює музичну колонку на вечірці після третього келиха.

І Соломія Кравець, якщо йдеться про маршрут.

Я зрозумів це за дві хвилини до початку нашої другої експериментальної зустрічі, коли побачив її біля уніве ... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 9. Звіт про емоції, яких не було

Уранці після вечері в родині Романюків я прокинулася з трьома проблемами.

Перша: я проспала будильник на дев’ять хвилин.

Такого зі мною не траплялося з першого курсу, коли сусідка випадково вимкнула електрику в половині гуртожитку за допомогою фена, подовжувача й оптимізму.

Друга: на стільці біля ліжка стояв контейнер з яблучним ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 11. Сходи для тих, кого забули

У залі стояло сорок три людини.

Марта порахувала двічі.

Не тому, що цифра мала щось змінити.

Просто мозок, коли не знає, як реагувати на кілька десятків людей, відданих за твоє життя, починає займатися арифметикою. Це дешевший захисний механізм, ніж істерика, і менш незручний для присутніх.

Сорок три.

Не тридцять.

Не «можливо, сорок» ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 10. Двері відчиняються провиною

Марта не спала.

Знову.

Якби безсоння видавало бонусні бали, безкоштовну каву або хоча б знижку на психотерапію, вона вже могла б вважати останній тиждень кар’єрним проривом.

Але безсоння давало лише червоні очі, погані рішення й дивну здатність о четвертій ранку серйозно обговорювати з чоловіком двері, які виросли в нього на долоні.

Андрій сидів на краю ... Читати далі »

Частина ІІ. Дорога, яку пам’ятав Олександр

Олександр пам’ятав дорогу не за назвами.

Назви взагалі були для людей, які мали час зупинитися біля знака й перевірити, де вони перебувають.

Він пам’ятав її за ямами.

За старим бетонним стовпом, який нахилився так давно, що вже здавався не аварійним, а задумливим.

За посадкою, де навесні пахло мокрою землею, а влітку пил стояв над дорогою так щільно, ніби місцева інфраструктура намагалася пр ... Читати далі »

Цикл: Посібник із захоплення Сонячної системи

Перший посібник: Довідник з колонізації Марса
Частина ІІІ: Техніка, яка працює замість героїзму

Розділ 7: Каталог колонізаційної техніки

Людство дуже любить героїв.

Герой красиво стоїть на тлі червоного горизонту. Герой першим виходить із корабля. Герой вручну закриває аварійний клапан за три секунди до катастрофи. Герой дивиться смерті в очі, ... Читати далі »

Мультсеріал: Зореліт дурнів

Другий сезон: Редактор Реальності
Серія 8: Брум випадково лагодить час

1. День, який запізнився сам на себе

О 07:00 Марфа-9 увімкнула ранкове освітлення.

О 06:58 Міра Коваль прокинулася від нього.

Це вже було поганим знаком.

Вона лежала у своїй каюті, дивилася на стелю й намагалася визначити, що саме її дратує більше: ранній підйом, порушення причинності чи го ... Читати далі »

Частина ІІІ. Планета вирощує армію, але ніхто не замовляв меню

На третій день саміту Карат-9 почав народжувати солдатів.

Лада категорично заперечувала проти цього формулювання.

— Ми не знаємо, що це солдати.

Рея стояла перед напівпрозорою оболонкою заввишки майже три метри й дивилася на істоту всередині.

У неї було чотири сильні кінцівки.

Дві додаткові суглобові структури вздовж грудної клітки.

Кістяні пластини н ... Читати далі »

Мара відкрила, що тіло — це дуже особистий вид технічної несправності

Частина ІV п'ятої книжки «Пробудження біля чужого тіла»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Мара вперше зрозуміла, що серце може боліти не метафорично, о третій годині сімнадцять хвилин корабельного часу.

До цього моменту вона вважала словосполучення «серце стислося» одним із ти ... Читати далі »

Ніка знаходить мертве насіння

Мертве насіння виглядало непристойно нормально.

Саме це Ніка Варн ненавиділа найбільше.

Якби воно почорніло, розсипалося на порох, пахло гниллю або хоча б драматично диміло, усе було б простіше. Людський мозок любить, коли катастрофа дотримується візуального етикету.

Мертве повинно виглядати мертвим.

Зруйноване — бути зруйнованим.

Кінець світу — бажано супроводжуватися сиренами, червоним небом і кимось ... Читати далі »

Серіал: Зоряні хроніки

Четвертий сезон: Протокол мертвого екіпажу
Серія 11: Вантажний відсік пам’ятає

1. Рука з минулого

Двері вантажного відсіку №7 відчинилися ще на кілька сантиметрів.

Із темряви висунулася чоловіча рука.

Тепла.

Жива.

Із пульсом.

Кассіан Ро тримав медичний сканер так близько до неї, ніби сподівався, що прилад із поваги до науки змусить ситуацію ст ... Читати далі »