Пролог. Карта, яка не знала, що дороги більше немає

Карта лежала на столі так, ніби ні в чому не була винна.

Стара, складена вчетверо, потерта на згинах, із жовтуватими плямами, яких Юлія воліла не ідентифікувати. Кава, дощ, мастило, кров, суп — людська історія взагалі дуже швидко втрачає естетику, якщо запросити лабораторію.

У верхньому кутку хтось колись синім олівцем написав назву села. Нижче червоним провели лінію через поле, посадку, вузький міст і кілька ... Читати далі »