Частина VІІІ. Дорога не обіцяла повернення

Наступного ранку Олександр прокинувся від того, що Юлія стояла посеред кухні в його футболці й дивилася на банку огірків.

Не їла.

Не торкалася.

Просто дивилася.

Це було настільки підозріло, що він ще кілька секунд лежав на дивані й намагався зрозуміти, чи прокинувся взагалі.

— Що ти робиш? — нарешті запитав він.

Юлія не повернулася.

— Думаю.

— Біля огірків?

— Вони сприяють.

Олександр сів.

— Учора ти казала, що це просто їжа.

— Учора я була молодша.

— На дев’ять годин.

— Деякі люди за цей час змінюють життя.

— Ти змінила ставлення до маринаду.

Юлія взяла один огірок.

Подивилася на світло.

— Знаєш, що найбільше мене дратує?

— Зараз дізнаюся.

— Вони нормальні.

— Жахливо.

— Я серйозно. Після всього цього вони мали бути хоча б символічно пересоленими.

Олександр підвівся.

Підійшов ззаду.

Обійняв її за талію.

Юлія автоматично притулилася спиною.

— Література програла консервації, — сказав він.

— Тимчасово.

— Не починай війну з банкою.

— Вона перша.

Він поцілував її в потилицю.

Юлія ледь усміхнулася.

— Ти сьогодні дивно ніжний.

— Учора був важкий день.

— Це компенсація?

— Можливо.

— Ненавиджу, коли ти використовуєш моє слово.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/doroga-yaka-boyalasya-povernennya-b458018?c=5102180