Частина ІV. Батько монтував тишу

Найдовша тиша на четвертій касеті тривала дві хвилини сорок три секунди.

Юлія вирішила, що це технічна помилка.

Максим вирішив, що це неможливо.

Олександр вирішив нічого не вирішувати, доки не вип’є кави.

Тітка Ліда, якій ніхто ще нічого не встиг сказати, подзвонила сама й заявила:

— Якщо ви знову знайшли якусь сімейну таємницю, відкладайте до обіду. У мене тиск.

— Ми вам не дзвонили, ... Читати далі »

Частина ІІІ. Мама о п’ятій сорок сім

О п’ятій сорок сім мама Юлії сказала:

— Хай їде.

І цими двома словами зруйнувала двадцять років правильно організованої образи.

Юлія сиділа перед монітором, дивилася на зелену хвильову форму й думала, що архів остаточно втратив будь-яке почуття професійної етики.

Чужі голоси ще можна було пережити.

Вони приходили зі своїми сварками, невдалими шлюбами, зіпсованими автобусами, спаленими булк ... Читати далі »

Частина ІІ. Світанок, який брехав правдою

Найгірше в старих записах було не те, що люди на них помирали.

Люди на них майже ніколи не помирали.

Вони сміялися.

Просили передати сіль.

Запізнювалися на автобус.

Лаяли сусіда за велосипед.

Забували купити хліб.

Обіцяли передзвонити ввечері.

І саме це було найгірше.

Бо Юлія знала те, чого не знали вони.

Хтось із них через десять років виїде й більше не повернет ... Читати далі »

Частина І. Місто прокидається неодночасно

О п’ятій нуль три ранку в Покровську хтось намагався запалити газову плиту.

О п’ятій нуль три й дванадцять секунд інша людина, приблизно за кілометр звідти, вже сварилася з електрикою.

О п’ятій нуль чотири жінка в пекарні сказала:

— Якщо сьогодні знову не буде води, я печу хліб зі сліз. Технологія авторська.

А ще за кілька секунд чоловік біля автостанції голосно заявив, що автобус не за ... Читати далі »

Пролог. Дванадцять червоних касет

О п’ятій сорок сім ранку Покровськ звучав як чайник, що от-от закипить.

Принаймні так стверджувала перша касета.

О п’ятій сорок вісім він уже сварився через воду.

О п’ятій сорок дев’ять хтось заводив стару машину, яка, судячи зі звуку, не просто не хотіла їхати — вона морально заперечувала саму концепцію руху.

О п’ятій п’ятдесят жінка сміялася.

О п’ятій п’я ... Читати далі »