Частина ІІІ. Мама о п’ятій сорок сім

О п’ятій сорок сім мама Юлії сказала:

— Хай їде.

І цими двома словами зруйнувала двадцять років правильно організованої образи.

Юлія сиділа перед монітором, дивилася на зелену хвильову форму й думала, що архів остаточно втратив будь-яке почуття професійної етики.

Чужі голоси ще можна було пережити.

Вони приходили зі своїми сварками, невдалими шлюбами, зіпсованими автобусами, спаленими булками, котами, яких хтось рятував замість документів, і старими чоловіками, які наполягали, що машина була лайном і це важлива історична обставина.

Але мама?

Мама мала залишатися мамою.

Без ранніх версій.

Без альтернативних монтажів.

Без записів «до того, як стала моєю матір’ю».

Без можливості перемотати її назад і почути, що вона відчувала тоді, коли Юлія була надто зайнята власним болем, щоб навіть поставити правильне запитання.

— Стоп, — сказала Юлія.

Максим натиснув паузу.

Олександр не рухався.

Він сидів поруч, трохи нахилившись уперед, ліктями на колінах.

На екрані залишилося:

05:47:12

І під ним назва каналу:

КУХНЯ. НЕВСТАНОВЛЕНА КВАРТИРА.

Юлія знала цю кухню.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/arhv-rozbitih-svtankv-b459869?c=5154376