Частина ІV. Батько монтував тишу

Найдовша тиша на четвертій касеті тривала дві хвилини сорок три секунди.

Юлія вирішила, що це технічна помилка.

Максим вирішив, що це неможливо.

Олександр вирішив нічого не вирішувати, доки не вип’є кави.

Тітка Ліда, якій ніхто ще нічого не встиг сказати, подзвонила сама й заявила:

— Якщо ви знову знайшли якусь сімейну таємницю, відкладайте до обіду. У мене тиск.

— Ми вам не дзвонили, — сказала Юлія.

— Саме тому я й занепокоїлася.

— Логічно.

— У вашому архіві тиша ніколи нічого хорошого не означає.

Юлія подивилася на спектрограму.

Дві хвилини сорок три секунди майже прямої лінії.

— Власне, цього разу проблема саме в тиші.

Тітка Ліда замовкла.

Юлія машинально глянула на таймер дзвінка.

Три секунди.

Чотири.

П’ять.

— Ви ще там?

— Я думаю.

Олександр, який саме поставив перед собою чашку:

— Не заважай історичній події.

Тітка Ліда:

— Сашко поруч?

— На жаль.

— Передай, що він хам.

Олександр нахилився до телефону.

— Доброго ранку і вам.

— Я сказала Юлі, а не тобі.

— Чую однаково.

— Значить, слух ще не зіпсував архівом.

Максим, не відриваючись від монітора:

— Можна я продовжу аналіз?

Юлія:

— Можеш.

Тітка Ліда:

— А я?

— Ви можете не класти слухавку.

— Я й не збиралася.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/arhv-rozbitih-svtankv-b459869?c=5164984