Частина ІІІ. Тітка Ліда проти дорожньої інфраструктури

Тітка Ліда подзвонила у двері тричі.

Не тому, що Юлія не чула першого разу.

Перший дзвінок означав: я прийшла.

Другий: я знаю, що ви вдома.

Третій: якщо не відкриєте зараз, я почну підозрювати або секс, або злочин, а з вашим архівом різниця іноді суто адміністративна.

Юлія поспішила до передпокою.

Олександр, який саме намагався прибрати зі столу чашки, сказав:

— Не біжи. Вона нікуди не дінеться.

— Саме цього я й боюся.

За дверима знову задзвонили.

Олександр зітхнув.

— Четвертий — це вже надзвичайний стан.

Юлія відчинила.

На порозі стояла тітка Ліда.

У правій руці — великий пакет.

У лівій — ще один.

За плечем — сумка, розмір якої дозволяв припустити, що жінка або прийшла на кілька годин, або евакуювалася назавжди й вирішила не попереджати.

— Ви чого так довго? — запитала вона.

— Сім секунд.

— Для молодих сім секунд — це багато. За цей час можна посваритися, помиритися й написати про це дві глави.

Вона увійшла.

Подивилася на Олександра.

— Ти вдягнений.

— Доброго ранку й вам.

— Значить, працювали.

Юлія зачинила двері.

— У вас дивна система діагностики.

— Я прожила достатньо, щоб не витрачати життя на зайві питання.

Тітка Ліда простягнула Олександрові один пакет.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/doroga-yaka-boyalasya-povernennya-b458018?c=5097548