Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 15. Кімната без звуків

Тиша почалася з ложки.

Марта помітила це о 08:13 ранку, коли Андрій кинув чайну ложку в раковину.

Точніше, вона побачила, як він її кинув.

Метал ударився об метал.

Ложка підстрибнула, крутанулася, впала між двома чашками.

Звуку не було.

Жодного.

Марта застигла посеред кухні квартири 61 з бутербродом у руці.

Андрій теж.

Вони подивилися одне на одного.

Потім на ложку.

Потім знову одне на одного.

Андрій узяв чашку й поставив на стіл.

Тиша.

Стукнув пальцями по дереву.

Нічого.

Марта відкрила рот.

— Андрію?

Вона відчула, як горло працює.

Відчула вібрацію.

Побачила, як Андрій відреагував.

Але власного голосу не почула.

Не приглушено.

Не далеко.

Його просто не існувало.

Андрій щось сказав.

Марта прочитала по губах:

Що за…

Подальше вона знала й без спеціальних навичок.

На іншому кінці кімнати Назар повільно підняв голову від карт.

Його обличчя змінилося.

Сергій, який дрімав у кріслі, прокинувся лише тому, що Назар кинув у нього згорнутим кресленням.

Креслення влучило Сергієві в лоб.

Він підскочив.

Вилаявся.

Беззвучно.

Марта, попри ситуацію, засміялася.

Принаймні тілом.

Плечі затремтіли.

Рот відкрився.

Нічого.

Сергій показав їй середній палець.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/poverh-yakogo-nema-b457256?c=5098580