Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 8. Архів старої сусідки

Марта стрибнула за собою.

У нормальному житті ця фраза мала б викликати питання до граматики, психіатра й кількості випитого алкоголю.

У її житті вона була просто описом ранку.

Семирічна Марта падала в ліфтову шахту, притискаючи до грудей одноухого зайця.

Доросла Марта летіла слідом.

Темрява хапала їх обох.

Шахта була глибшою, ніж могла бути в дев&rsq ... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 6. Тридцять хвилин без програмування

Тридцять хвилин без програмування звучали просто.

Приблизно так само просто звучить порада «не думайте про білого ведмедя», після якої у вашій голові негайно оселяється білий ведмідь, відкриває холодильник і починає критикувати ваші життєві рішення.

На екрані планшета зменшувався таймер.

00:29:43

Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 5. Підготовка до того, чого не буде

За шість годин до першої експериментальної зустрічі я була абсолютно спокійна.

Це підтверджували факти.

Я лише тричі перевірила прогноз погоди, двічі переглянула меню кав’ярні «Друга спроба», прочитала двадцять сім відгуків відвідувачів і знайшла фотографію столика біля вікна, який мав достатнє освітлення, відстань до інших го ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 7. Жінка, яку повернули неправильно

Оксана Михайлівна повернулася о третій ночі.

Без стуку.

Без дзвінка.

Без ліфта.

Вона просто вийшла з бабусиної шафи й попросила чаю.

Марта в цей момент сиділа на кухонному столі в Андрієвій футболці, яка доходила їй майже до середини стегон, тримала в руках чашку холодної кави й намагалася переконати себе, що останні дві години минули без надприро ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім

Розділ 6. Квартира, повна води

Чорна вода хлинула з квартири 74 так, ніби за дверима роками чекало ціле море.

Вона мала б збити Марту з ніг, залити коридор і потягти всіх до ліфта. Натомість вода зупинилася рівною стіною на порозі. Поверхня тремтіла, вигиналася назовні, але не падала. Усередині плавали пасма волосся, дитячі малюнки, червоні яблука й фотографії людей, обличчя яких уже встигли зни ... Читати далі »

Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 4. Умови використання Максима Романюка

Угода із Соломією складалася з шістнадцяти пунктів, трьох додатків і такої кількості заборон, що на її тлі шлюбний контракт середньовічного монарха виглядав запискою:

«Не зраджувати. Не отруювати. Королівство ділити навпіл».

Наш документ мав офіційну назву:

«Протокол експериментальної взаємо ... Читати далі »

Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 3. Сім побачень заради науки

До кінця дня я сформулювала план порятунку «Синхрону».

План складався з дев’яти пунктів, трьох резервних сценаріїв і категоричної відмови ходити на побачення з Максимом Романюком.

Останній пункт був найважливішим.

Саме тому я виділила його червоним.

Потім жирним.

Потім додала знак оклику.

А потім прибр ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім

Розділ 5. Правила під шпалерами

На стіні було написано:

ДО ОПІВНОЧІ МАРТА МАЄ ОБРАТИ.

Нижче проступило:

ІРИНУ.

Потім:

АБО.

І нарешті:

АНДРІЯ.

Останнє ім’я виглядало ще вологим. Темно-червоні літери повільно стікали штукатуркою, збиралися на нижньому краї шпалер і пада ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім

Розділ 4. Хлопчик, який малював зайвих людей

— Вас, — сказав хлопчик. — Скоро всі забудуть вас.

Він вимовив це спокійно, майже буденно, як міг би повідомити, що надворі дощ або в магазині закінчилися улюблені цукерки. Саме цей спокій змусив Марту повірити йому швидше, ніж усім запискам, чорній воді та мертвій бабусі разом узятим.

Діти ще не навчилися правильно подавати ... Читати далі »

Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 2. Вірусне кохання, якого не існує

Я прокинувся о сьомій двадцять три від звуку, який зазвичай означав одну з трьох речей: пожежу, державний переворот або те, що Назар знову додав мене до студентського чату без вимкнених сповіщень.

Виявився третій варіант.

На жаль.

Пожежу хоча б можна було загасити.

Телефон лежав на підлозі біля ліжка й вібрував так завзято, ніби ... Читати далі »