Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 11. Сходи для тих, кого забули

У залі стояло сорок три людини.

Марта порахувала двічі.

Не тому, що цифра мала щось змінити.

Просто мозок, коли не знає, як реагувати на кілька десятків людей, відданих за твоє життя, починає займатися арифметикою. Це дешевший захисний механізм, ніж істерика, і менш незручний для присутніх.

Сорок три.

Не тридцять.

Не «можливо, сорок» ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 10. Двері відчиняються провиною

Марта не спала.

Знову.

Якби безсоння видавало бонусні бали, безкоштовну каву або хоча б знижку на психотерапію, вона вже могла б вважати останній тиждень кар’єрним проривом.

Але безсоння давало лише червоні очі, погані рішення й дивну здатність о четвертій ранку серйозно обговорювати з чоловіком двері, які виросли в нього на долоні.

Андрій сидів на краю ... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 8. Родина як непередбачена змінна

У будь-якому експерименті є контрольовані змінні.

Температура.

Час.

Умови.

Поведінка учасників.

Є фактори, які можна зафіксувати, виміряти, обмежити або хоча б записати в таблицю з достатньо серйозною назвою, щоб усі вдали, ніби ситуація під контролем.

А ще є моя родина.

Моя родина не була змінною.

... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 7. Кава для людини, яку ти нібито ненавидиш

Після завершення тридцяти хвилин ми залишилися в кав’ярні ще на сорок сім.

Я знала точний час не тому, що рахувала.

Просто подивилася на годинник, коли Максим запропонував замовити ще чай, і вдруге — коли зрозуміла, що погодилася.

Це не було продовженням побачення.

По-перше, побачення не існувало.

< ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 9. Батько, якого не було

Сергій Левченко зателефонував о 06:17 ранку.

Зі стаціонарного номера, відключеного двадцять один рік тому.

Телефон у квартирі Оксани Михайлівни задзвонив так голосно, ніби апарат особисто образився на винахід мобільного зв’язку й вирішив нагадати людству, що колись для нервового зриву було достатньо двох метрів дроту та пластикової трубки кольору старої сметани.

У кім ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 8. Архів старої сусідки

Марта стрибнула за собою.

У нормальному житті ця фраза мала б викликати питання до граматики, психіатра й кількості випитого алкоголю.

У її житті вона була просто описом ранку.

Семирічна Марта падала в ліфтову шахту, притискаючи до грудей одноухого зайця.

Доросла Марта летіла слідом.

Темрява хапала їх обох.

Шахта була глибшою, ніж могла бути в дев&rsq ... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 6. Тридцять хвилин без програмування

Тридцять хвилин без програмування звучали просто.

Приблизно так само просто звучить порада «не думайте про білого ведмедя», після якої у вашій голові негайно оселяється білий ведмідь, відкриває холодильник і починає критикувати ваші життєві рішення.

На екрані планшета зменшувався таймер.

00:29:43

... Читати далі »

Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 5. Підготовка до того, чого не буде

За шість годин до першої експериментальної зустрічі я була абсолютно спокійна.

Це підтверджували факти.

Я лише тричі перевірила прогноз погоди, двічі переглянула меню кав’ярні «Друга спроба», прочитала двадцять сім відгуків відвідувачів і знайшла фотографію столика біля вікна, який мав достатнє освітлення, відстань до інших го ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 7. Жінка, яку повернули неправильно

Оксана Михайлівна повернулася о третій ночі.

Без стуку.

Без дзвінка.

Без ліфта.

Вона просто вийшла з бабусиної шафи й попросила чаю.

Марта в цей момент сиділа на кухонному столі в Андрієвій футболці, яка доходила їй майже до середини стегон, тримала в руках чашку холодної кави й намагалася переконати себе, що останні дві години минули без надприро ... Читати далі »

Частина І. Будинок, який не хотів залишатися порожнім

Розділ 6. Квартира, повна води

Чорна вода хлинула з квартири 74 так, ніби за дверима роками чекало ціле море.

Вона мала б збити Марту з ніг, залити коридор і потягти всіх до ліфта. Натомість вода зупинилася рівною стіною на порозі. Поверхня тремтіла, вигиналася назовні, але не падала. Усередині плавали пасма волосся, дитячі малюнки, червоні яблука й фотографії людей, обличчя яких уже встигли зни ... Читати далі »