Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 6. Тридцять хвилин без програмування

Тридцять хвилин без програмування звучали просто.

Приблизно так само просто звучить порада «не думайте про білого ведмедя», після якої у вашій голові негайно оселяється білий ведмідь, відкриває холодильник і починає критикувати ваші життєві рішення.

На екрані планшета зменшувався таймер.

00:29:43

Навпроти мене сиділа Соломія.

Біла сорочка. Синій жакет. Розпущене волосся, яке м’якими хвилями спадало на плечі й час від часу торкалося ключиць.

Пункт сьомий протоколу забороняв навмисно використовувати зовнішність для впливу на партнера.

Соломія порушувала його вже самим фактом присутності.

Я не збирався подавати скаргу.

Особливо тому, що мені довелося б пояснювати, на яку саме частину моєї поведінки вона впливала. А чесна відповідь могла призвести до дострокового завершення експерименту, мого життя або обох процесів одночасно.

— Сто котів, — сказала вона.

Я кліпнув.

— Що?

— Переможуть сто котів.

Я згадав власне запитання.

— Проти одного мотивованого гусака?

— Так.

— Ти недооцінюєш гусей.

— Ти переоцінюєш мотивацію.

— Гусак може бути дуже злим.

— Коти теж. До того ж їх сто.

— Вони не організовані.

— Зате мають кігті, зуби й колективну відсутність моралі.

Я повільно кивнув.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5088695