Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 5. Підготовка до того, чого не буде

За шість годин до першої експериментальної зустрічі я була абсолютно спокійна.

Це підтверджували факти.

Я лише тричі перевірила прогноз погоди, двічі переглянула меню кав’ярні «Друга спроба», прочитала двадцять сім відгуків відвідувачів і знайшла фотографію столика біля вікна, який мав достатнє освітлення, відстань до інших гостей і прямий шлях до аварійного виходу.

Абсолютно нормальна підготовка.

Будь-яка відповідальна людина перевіряє шляхи евакуації перед зустріччю з Максимом Романюком.

Особливо якщо в протоколі було зазначено, що фізичний контакт допускається у випадку загрози життю. Я не збиралася створювати для нього юридичні лазівки.

Я сиділа на ліжку з ноутбуком на колінах і переглядала сторінку кав’ярні.

На головній фотографії був невеликий зал із дерев’яними столиками, книжковими полицями та теплими жовтими лампами. Місце виглядало затишно.

Це насторожувало.

Затишні місця створювали хибне відчуття безпеки. Люди розслаблялися, розповідали зайве, погоджувалися на десерт і раптом виявляли, що вже сорок хвилин слухають історію про дитинство іншої людини.

До того ж кав’ярня належала родині Максима.

Він буде на своїй території.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5087012