Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 3. Сім побачень заради науки

До кінця дня я сформулювала план порятунку «Синхрону».

План складався з дев’яти пунктів, трьох резервних сценаріїв і категоричної відмови ходити на побачення з Максимом Романюком.

Останній пункт був найважливішим.

Саме тому я виділила його червоним.

Потім жирним.

Потім додала знак оклику.

А потім прибрала знак оклику, тому що професійні документи не повинні виглядати так, ніби їх писала людина, яка щойно побачила павука у ванні.

Я сиділа в університетській бібліотеці, хоча зазвичай працювала в лабораторії. Сьогодні лабораторія нагадувала туристичну пам’ятку. Кожні двадцять хвилин хтось зазирав усередину, питав, чи тут створили застосунок, який змушує програмістів закохуватися, і намагався сфотографувати моє робоче місце.

Одна першокурсниця попросила показати стілець, на якому сидів Максим.

Я запитала, навіщо.

Вона сказала, що хоче перевірити його енергетику.

Я порадила перевірити санітарний стан гуртожитку. Там енергетика була настільки потужною, що іноді самостійно рухалася вздовж стін.

Після третьої екскурсії я зібрала речі й утекла до бібліотеки.

Тут принаймні існувало правило тиші.

Люди його не дотримувалися, але воно існувало, а це вже давало слабку надію на цивілізацію.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5083690