Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 14. Вечеря без запасного плану

Максим

Є три речі, які не варто говорити людині з тривожністю та любов’ю до контролю.

Перша:

«Розберемося на місці».

Друга:

«Я нічого не планував».

Третя:

«Запасного варіанта немає».

Я сказав Соломії всі три протягом сорока секунд.

Після цьог ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 13. Руки, які забули роз’єднатися

Соломія

Я зачинила двері гуртожитку.

Зробила три кроки.

Зупинилася.

Повернулася.

Подивилася на двері так, ніби Максим Романюк міг пройти крізь них силою власної самовдоволеної усмішки.

Не пройшов.

На щастя.

Або на жаль.

Ні.

На щастя.

Однозначно.

Абсолютно ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 15. Кімната без звуків

Тиша почалася з ложки.

Марта помітила це о 08:13 ранку, коли Андрій кинув чайну ложку в раковину.

Точніше, вона побачила, як він її кинув.

Метал ударився об метал.

Ложка підстрибнула, крутанулася, впала між двома чашками.

Звуку не було.

Жодного.

Марта застигла посеред кухні квартири 61 з бутербродом у руці.

Андрій теж.

Вони под ... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 14. Страх Сергія Левченка

Сергій Левченко відмовився йти до квартири 35.

Він повідомив про це тричі.

Перший раз — спокійно.

Другий — голосніше.

Третій — стоячи посеред кухні квартири 70 з кухонним ножем у руці.

Ніж, щоправда, використовувався для ковбаси.

Проте в ситуації, коли чоловік, який двадцять два роки провів між поверхами, дивиться на стару карту б ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 12. Команда з двох неправильних рішень

Максим

Є люди, які вміють учитися на своїх помилках.

Є люди, які вміють учитися на чужих.

А є я.

Я щойно вдруге за один день завів Соломію Кравець у тупик і тепер ішов поруч із нею назад, тримаючи її за руку.

Якщо подумати, результат був суперечливий.

З погляду навігації — катастрофа.

З по ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 11. Короткий шлях до повної катастрофи

Соломія

Я завжди підозрювала, що фраза «короткий шлях» була винайдена людиною, яка ненавиділа людство.

Можливо, разом із фразами «я тільки на хвилинку», «там усе інтуїтивно зрозуміло» і «нічого страшного не станеться».

Остання взагалі мала б бути офіційним гаслом катастроф.

... Читати далі »

Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 13. Карта зниклих квартир

О сьомій ранку в будинку зникла квартира 46.

Не мешканці.

Не меблі.

Не документи.

Квартира.

Цілком.

Двері залишилися.

Номер теж.

За дверима — цегляна стіна.

Господар квартири, Віталій Петрович, стояв у коридорі в капцях, сімейних трусах і футболці з написом про риболовлю, тримав у руці чашку кави й дивився на цеглу так ... Читати далі »

Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 12. Перша брехня бабусі

Будинок, якого не існувало, мав вестибюль.

Марта очікувала чого завгодно.

Безодні.

Кривавого коридору.

Сотень рук зі стін.

Можливо, навіть рецепції з дуже втомленою жінкою, яка повідомила б, що заселення після смерті відбувається лише за паспортом і довідкою про відсутність живих родичів.

Але не вестибюль.

Світлий.

Величезний.

... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 10. Квест для людей, які не вміють домовлятися

Є люди, яким не можна давати владу.

Диктатори.

Адміністратори батьківських чатів.

Людина, яка контролює музичну колонку на вечірці після третього келиха.

І Соломія Кравець, якщо йдеться про маршрут.

Я зрозумів це за дві хвилини до початку нашої другої експериментальної зустрічі, коли побачив її біля уніве ... Читати далі »

Частина ІІ. Побачення без права подобатися

Розділ 9. Звіт про емоції, яких не було

Уранці після вечері в родині Романюків я прокинулася з трьома проблемами.

Перша: я проспала будильник на дев’ять хвилин.

Такого зі мною не траплялося з першого курсу, коли сусідка випадково вимкнула електрику в половині гуртожитку за допомогою фена, подовжувача й оптимізму.

Друга: на стільці біля ліжка стояв контейнер з яблучним ... Читати далі »