Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 12. Команда з двох неправильних рішень

Максим

Є люди, які вміють учитися на своїх помилках.

Є люди, які вміють учитися на чужих.

А є я.

Я щойно вдруге за один день завів Соломію Кравець у тупик і тепер ішов поруч із нею назад, тримаючи її за руку.

Якщо подумати, результат був суперечливий.

З погляду навігації — катастрофа.

З погляду особистого життя — найуспішніша помилка маршрутизації за двадцять один рік мого існування.

Її пальці були переплетені з моїми.

Не випадково.

Не тому, що треба перейти дорогу.

Не тому, що вона послизнулася, а я вчасно врятував її, її кросівки й залишки моєї здатності думати.

Вона сама взяла мене за руку.

Цей факт мій мозок уже встиг записати в архів, зробити три резервні копії й відправити одну в хмару на випадок апокаліпсису.

Соломія йшла мовчки.

Я теж.

Хвилини дві.

Для мене це був особистий рекорд.

Потім я не витримав.

— Якщо ми зараз знову вийдемо не туди, ти мене вб’єш?

— Ні.

— О.

— Я змушу тебе жити з усвідомленням провини.

— Це жорстокіше.

— Я знаю.

— Ти дуже талановита.

— Дякую.

— У психологічних тортурах.

— Талант не вибирає сферу.

Ми вийшли з провулка на знайому вулицю.

Соломія зупинилася.

Подивилася ліворуч.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5095132