Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 11. Короткий шлях до повної катастрофи

Соломія

Я завжди підозрювала, що фраза «короткий шлях» була винайдена людиною, яка ненавиділа людство.

Можливо, разом із фразами «я тільки на хвилинку», «там усе інтуїтивно зрозуміло» і «нічого страшного не станеться».

Остання взагалі мала б бути офіційним гаслом катастроф.

Ми стояли посеред старої вулиці, тримаючись за руки, і дивилися на чоловіка років шістдесяти, який щойно повідомив нам, що десь між лавкою, аптекою, кав’ярнею, квітковим кіоском і, можливо, половиною історичного центру міста він загубив маленький червоний оксамитовий футляр.

У футлярі лежали сережки.

Подарунок дружині на річницю.

Двадцять сім років шлюбу.

Тобто ставки були трохи вищими, ніж у нашому експерименті.

Якщо ми не знайдемо футляр, максимум постраждає одна романтична історія довжиною у двадцять сім років.

Якщо ми знайдемо — постраждає моя нервова система.

Максим стиснув мої пальці.

— Ну що, командний гравцю?

Я повільно повернула голову.

На моєму светрі досі красувалася наклейка, отримана на дитячому святі:

КОМАНДНИЙ ГРАВЕЦЬ.

На його:

Я КОНТРОЛЮЮ СИТУАЦІЮ.

Місто мало дуже специфічне почуття гумору.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5094249