Частина ІІІ. Імена на дверях

Розділ 16. Голова будинку

Таймер стояв на одиниці.

00:00:01

Одна секунда до того, як протокол «Тиша» мав стерти пам’ять про ключників.

Одна секунда, яка тривала вже одинадцять хвилин.

Марта дивилася на екран і дедалі більше підозрювала, що час теж виявився мешканцем їхнього будинку: не платить внески, робить що хоче й категорично відмовляється пояснювати, чому ліфт знову не працює.

— Він точно зупинився? — запитав Андрій.

Максим стояв біля дверей квартири 70 й не зводив очей із таймера.

— Не зупинився.

— А?

— Чекає.

— Чого?

— Останнього ключника.

Марта подивилася на намальовані в альбомі Тараса двері.

Сорок одна світилася.

Сорок друга була темною.

На ній:

ЄВГЕНІЯ

А поруч, наче хтось вирішив, що родинних травм недостатньо для повноцінного ранку, стояли маленькі блакитні двері з двома дитячими табличками.

На першій:

ЄВГЕНІЯ

На другій проступило:

СОФ…

Перша Марта тримала долоню на табличці, не дозволяючи імені дописатися.

— Забери руку, — сказала Марта.

— Ні.

— Це не прохання.

— А звучало дуже демократично.

— Я тренуюся.

— Погано.

Марта зробила крок.

Перша притиснула руку сильніше.

— Не називай її.

— Софію?

У кімнаті зник звук.

Не поступово.

Одразу.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/poverh-yakogo-nema-b457256?c=5099432