Частина І. Людина, яку я не замовляла

Розділ 4. Умови використання Максима Романюка

Угода із Соломією складалася з шістнадцяти пунктів, трьох додатків і такої кількості заборон, що на її тлі шлюбний контракт середньовічного монарха виглядав запискою:

«Не зраджувати. Не отруювати. Королівство ділити навпіл».

Наш документ мав офіційну назву:

«Протокол експериментальної взаємодії двох осіб, які категорично не перебувають у романтичних стосунках».

Назву запропонував я.

Соломія назвала її непрофесійною.

Потім залишила без змін.

Це була перша перемога, яку я не збирався святкувати вголос, бо хотів дожити до першого побачення.

Експериментальної зустрічі.

Звичайно.

Я сидів у лабораторії перед ноутбуком і перечитував документ уже втретє. Не тому, що текст був складний. Просто кожне правило звучало так, ніби Соломія складала інструкцію до небезпечного приладу, здатного вибухнути від неправильного дотику.

Цим приладом, очевидно, був я.

Пункт 1. Учасники добровільно погоджуються пройти сім експериментальних зустрічей, рекомендованих системою «Синхрон».

Добре.

Добровільність була важливою.

Особливо якщо один з учасників погодився лише після дощу, мокрої сорочки й кількох секунд під однією парасолею, які досі поверталися до мене у вигляді дуже непрофесійних спогадів.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5085136