Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 33. Дев’яносто вісім відсотків брехні

Соломія

Є одна дуже неприємна властивість цифр.

Вони виглядають чесними.

Людина може брехати голосом.

Очима.

Паузою.

Фразою «все нормально», після якої зазвичай треба викликати психолога, адвоката або саперів.

А число просто стоїть.

98%.

Дві цифри.

Один символ.

Ніякої інтонації.

Ніякого винуватого обличчя.

Ніякого Максима Романюка, який дивиться на тебе так, ніби щойно зрозумів, що жартом цього разу не врятується.

Саме тому цифрам я довіряла більше.

Колись.

У середу о 10:17 «Синхрон» показав мені:

87%.

Я дивилася на екран.

Потім моргнула.

Число не змінилося.

Ще раз.

87%.

Не дев’яносто вісім.

Не дев’яносто дев’ять цілих чотири.

Не показник, який університетські блогери перетворили на мем, а Назар — на відео, через яке половина факультету знала про моє особисте життя більше, ніж моя мама.

Вісімдесят сім.

Одинадцять відсоткових пунктів зникли.

Дуже скромно.

Без вибуху.

Без червоного повідомлення:

«Вітаємо! Частину вашої романтичної історії щойно визнано методологічно сумнівною».

Я сиділа в лабораторії сама.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5115481